Незавершений спогад
Мама з дитинства вчила, що спати, коли сонце сідає за горизонт - неможна. Думаю, такий забобон придумали, щоб таких як я відівчати спати по обіді. Типу - потрепи ще крапельку, і вже буде й так вечір і пора спати.
Ну от, зараз я в цей забобон не вірю і сплю тоді, коли хочу, або коли мій організм сам вимикається, навіть попри моє небажання спати.
Так сталося і нині. Десь в 17.30 тааак потягнуло на сон, наче от-от буде гроза (я перед грозою завжди сонна). Просто на клаву вирубалася, сповзла з гарячого ноута на диван, підклала подушку під щоку і яяяяяяяк заснула. Ммммм.
Сниться мені актовий зал. Совдепівський. Майже як шкільний, хоча більше схожий на університетський, бо ряди крісел тут як в кінотеатрі розташовані - знизу догори. Лаштунки, єстєссно червоні. Лунає музика. То якийсь фест...
А далі щось сниося важливе, про що я вам хтіла розповісти. Но вже не пам'ятаю(((
Ну от, зараз я в цей забобон не вірю і сплю тоді, коли хочу, або коли мій організм сам вимикається, навіть попри моє небажання спати.
Так сталося і нині. Десь в 17.30 тааак потягнуло на сон, наче от-от буде гроза (я перед грозою завжди сонна). Просто на клаву вирубалася, сповзла з гарячого ноута на диван, підклала подушку під щоку і яяяяяяяк заснула. Ммммм.
Сниться мені актовий зал. Совдепівський. Майже як шкільний, хоча більше схожий на університетський, бо ряди крісел тут як в кінотеатрі розташовані - знизу догори. Лаштунки, єстєссно червоні. Лунає музика. То якийсь фест...
А далі щось сниося важливе, про що я вам хтіла розповісти. Но вже не пам'ятаю(((