Моя Софія - найсамостійніша з усіх самостійних. Отаквот
Інколи на мене нападає панічний, або не панічний, але страх, що в майбутньому мені буде дуже важко. Бо нема якоїсь впевненості, стабільності. підтримки. А діти, як всі діти - місцями доволі неслухняні. А час надто швидко минає. А шоколад в усіх мислимих і немислимих заначках тане зі швидкістю світла...
І ось тут-то трапляються такі дні, коли я високо задираю носа і кажу, що я найкраща в світі мама, бо в мене найкращі, найрозумніші і найсамостійніші діти.
Захотіли діти пити. Питна вода вдома закінчилася. Каже Софія, дай гроші, я піду принесу з автомата воду (то десь метрів 300 від дому). Хм. Кажу, а важко не буде - всетаки банька шестилітрова, я в її віці ще відра з водою з керниці на дачі не тягала. А вона каже - наберу половину баньки, я так часто бабці воду ношу. ОК. Пішли вони всьою аравою - зі всіма дівчиськами з двору, по воду. Приходять. Приносять 6 л води. Кажуть, а там якийсь дядько перед нами набирав, то закинув більше грошей і воду всю не взяв, то ми собі долили і притарабанили разом ту всю воду.
Заробила моя Софія 3 л води))) Нею можна пишатися, нє?)))
Я завжди кажу, хто-хто, а моя Софа собі пропасти в цій жизні не дасть. Наглюча і безпосередня водночас, як танк.
Все собі в такі моменти згадую, як на одному з фестів - здається то було АртПоле-2011, або якийсь із Підкаменів - вона притарабанила кавалок кавуна. Кажу - де ти то взяла? А вона каже - дядя якийсь їв, а я стояла і на нього дивилася, от він і дав. ))) Не витримав видно, бідака, настирливого Софиного ясноокого погляду))) Подумав, шо бомженя якесь причвалало)))
Але ж суть не в тому. Суть в тому, що я за свою дитину спокійна. Вона з голоду не вмре, і ще й нас з Юркою прокормить))) Коли захоче))
І ось тут-то трапляються такі дні, коли я високо задираю носа і кажу, що я найкраща в світі мама, бо в мене найкращі, найрозумніші і найсамостійніші діти.
Захотіли діти пити. Питна вода вдома закінчилася. Каже Софія, дай гроші, я піду принесу з автомата воду (то десь метрів 300 від дому). Хм. Кажу, а важко не буде - всетаки банька шестилітрова, я в її віці ще відра з водою з керниці на дачі не тягала. А вона каже - наберу половину баньки, я так часто бабці воду ношу. ОК. Пішли вони всьою аравою - зі всіма дівчиськами з двору, по воду. Приходять. Приносять 6 л води. Кажуть, а там якийсь дядько перед нами набирав, то закинув більше грошей і воду всю не взяв, то ми собі долили і притарабанили разом ту всю воду.
Заробила моя Софія 3 л води))) Нею можна пишатися, нє?)))
Я завжди кажу, хто-хто, а моя Софа собі пропасти в цій жизні не дасть. Наглюча і безпосередня водночас, як танк.
Все собі в такі моменти згадую, як на одному з фестів - здається то було АртПоле-2011, або якийсь із Підкаменів - вона притарабанила кавалок кавуна. Кажу - де ти то взяла? А вона каже - дядя якийсь їв, а я стояла і на нього дивилася, от він і дав. ))) Не витримав видно, бідака, настирливого Софиного ясноокого погляду))) Подумав, шо бомженя якесь причвалало)))
Але ж суть не в тому. Суть в тому, що я за свою дитину спокійна. Вона з голоду не вмре, і ще й нас з Юркою прокормить))) Коли захоче))