повернення з війни

Nov 09, 2014 23:21

Випадково стала свідком повернення бійця додому. Його ніхто не зустрічав.Його просто привезли якимось великим, незвичним для провінціального міста позашляховиком, розфарбованим "під камуфляж". Авто мовчки під'їхало до будинку. Було темно, був мокрий асфальт, в променях ліхтарів видно було як моросить дрібота, з магазину виходили-заходили люди...
Чоловік у військовій формі вийшов з машини, підійшов з водієм у такій же формі до багажного відділу, забрав рюкзак, спортивну чорну сумку і чорний довгий футляр. Все відбувалося мовчки. Мовчки, без жодного слова, вони й обнялися, поплескалися по плечах. Мовчки військовий з футляром пішов до під'їзду. Тихо поїхав у мокру темінь вечірнього Тернополя й незвичний, плямистий джип.
І все...
Після шуму "ураганів" (я таки одного разу чула їх - в записі волонетрів на мобільний), після періодичних тра-та-та-та-та-та-та, після адреналіну від якого не чуєш ні болю ні спеки ні холоду, після сільських доріг та диму буржуйок ВІН ступив на іншу планету, зійшов з автівки на іншому пероні, пройшов десятигодинною дорогою в інший вимір... У вимір бзтурботності, радості, буденного життя, лямпочок, шуму коліс, тишини неба, гарячої води та теплих ліжок... Чи зможе вижити в цьому іншому світі? ВІН, хто вижив там...



Фото ThieriNewman

сумую, спостерігаю, Тернопіль і я

Previous post Next post
Up