Важливі миті
Дітей практично не бачу. Коли приходжу - вони уже сплять. Зранку ж швидко збираються у школу-садочок, а я ще сонна, тому можна вважати, що ми практично не спілкуємося. І от вчора мама висмикнула мене з буденного життя, змусила прийти додому раніше, аби підготувати з Софією уроки. Як виявилося згодом, доцю відібрали на конкурс зі знання української мови. З класу їх ише двоє. Я тааак втішилася від цієї новини. Навіть не так від неї, як від того, що доця дуже кльово і доволі легко виконувала орієнтовні завдання конкурсу. Віііі. Розумашка моя. А ще я вечерю готувала. Віііі. Як же то приємно готувати для тих, кого любиш. Одним словм, дві години вдома, поміж усіма годинами життя на складі, були неймовірно атмосферними. Дуже їх зацінила. Намагаюся чутливіше ставитися до рідних і знайомих, як робив це в останні місяці життя наш сонячний Гартік... Міць його обіймів у останню нашу зустріч не забуду мабуть ніколи.