25 листопада 2013
Мій дім нині, то громадський транспорт - стіко разів туди-сюди з масиву на масив я вже не шастала давно.
А взуття мені нині, разом зі шкарпетами, довелося міняти три рази. Не могла Богу надякуватися, що маю що на що міняти
А ще нині вперше за, мабуть, років 4 я матюкалася в інтернеті. При людях. Це жахливо.
І телефон мій нині став мені не рідний - пустий, без яскравої заставки, без улюблених пісень і, що головне, без функцій фотографування наразі і без інтернету в ньому.
І ще мене щойно на Алясці ледво з тротуару не знесло встрєчной волной сквозняка.
Ну і зараз во то моє нині нарешті завершується. Буду пила багато чаю, шоби завтра не злягти. І буду пила троха Мартіні, шоби розслабитися і нєрвішкі задурити.
Шальоний день. Дав би Бог, шоб завтра був не такий