Не мое. От Горыныча. Край матраса.
Жаба і москалі
(вірш)
Морква на городi,
У саду бджола.
Жаба на болотi
Крила розвела.
Хоче полетiти,
Тихо каже "Ква!"
Але в небо взмити
Hе дає Москва.
Знають, знають хитрi
Клятi москалi
Те, що у повiтрi
Жаби - королi.
Що розкинув крила,
Мов зелений птах
Цiлий день парила б
Жаба в небесах.
Що могла б дiстати
Hавiть до зiрок,
Що створив лiтати
Жаб зелених бог.
Але щось тримае,
Тягне до трави.
Жаба точно знає -
То рука Москви.
В ней залiзнi пальцi,
Як кiльцем взяли.
I трима за яйця
Жабу москалi...
Кажуть, що не треба.
Кажуть: "Ти лайно".
Але смотрить в небо
Жаба все одно.
I хоча минають
Цi тяжки часи,
Досi заважають
Жабi руськi пси.
Годi, кляте стерво,
Золота Москва
Жаба ще не вмерла,
Жаба ще жива.
Жаба ще порине
В синю далечiнь,
Бо немає нинi
Краще жаб створiнь
А. Горобчук
См.http://guignol-magor.livejournal.com/6161.html
{C}{C}{C}{C}{C}{C}{C}{C}
