Усміхніться, ви існуєте
У мої двері знову хтось постукав. На порозі стояв молодик в окулярах і з папкою.
"Перепис", - сказав він.
"Я не громадянин Німеччини", - відповів я.
"Мені байдуже".
Я запросив був його до себе, але він ухилився і провів мене на кухню, де вже влаштував собі тимчасову приймальню, розклавши купу паперів на столі. Подумати лишень, тут я снідав уранці.
"Сідайте".
В одній із колонок поруч із багатьма іншими вже було записане, з помилкою, моє прізвище. Молодик попросив мене назвати місце, дату народження, коли я вселився і чи не мав ніколи одночасно двох помешкань. Все виглядало так серйозно, що я з переляку сам зробив усі можливі помилки, відповідаючи німецькою. Але насправді для хвилювання не було жодних підстав.
"Ну от і все, - сказав молодик. - Тепер я бачу, що ви справді існуєте. Адже багато з цих людей, - він кивнув на стовпчики з прізвищами, - багато з цих людей не існують. На відміну від вас. Ви існуєте насправді. Тепер я в цьому пересвідчився".
"Перепис", - сказав він.
"Я не громадянин Німеччини", - відповів я.
"Мені байдуже".
Я запросив був його до себе, але він ухилився і провів мене на кухню, де вже влаштував собі тимчасову приймальню, розклавши купу паперів на столі. Подумати лишень, тут я снідав уранці.
"Сідайте".
В одній із колонок поруч із багатьма іншими вже було записане, з помилкою, моє прізвище. Молодик попросив мене назвати місце, дату народження, коли я вселився і чи не мав ніколи одночасно двох помешкань. Все виглядало так серйозно, що я з переляку сам зробив усі можливі помилки, відповідаючи німецькою. Але насправді для хвилювання не було жодних підстав.
"Ну от і все, - сказав молодик. - Тепер я бачу, що ви справді існуєте. Адже багато з цих людей, - він кивнув на стовпчики з прізвищами, - багато з цих людей не існують. На відміну від вас. Ви існуєте насправді. Тепер я в цьому пересвідчився".