Приємно жити в країні, де сто вищих релігійних навчальних закладів готують соціальних працівників.
Я розкажу, як в Німеччині. Отже, університетів, які подібні до УКУ, тобто приватних, державних і релігійних, де можна повчитись скажімо євангелістської теології - 40 штук, а католицької теології - 20 університетів і десь 30 інститутів. Причому незалежно, чи це державний технічний університет в Брауншвайзі, чи це приватний католицький університет в Інгольштадті. Теологія є і там, і там.
Як ми бачим, в країні де проживає вдвічі більше народу, ніж в Україні, релігійних установ, де можна отримати бакалавра чи майстра теології, біля сотні. Я повторюю, біля сотні. Сто! В багатьох з них можна захистити дисертацію. Всі без виключення проводять наукову роботу.
Якщо ви подивитесь на вебсторінки подібних закладів, переважна більшість має точнісінько такий самий профіль, як і УКУ: соціальна педагогіка, догляд за нужденними, старими і хворими, теологія, догматика, моральна теологія, церковне право, педагогіка і пасторальна теологія. В деяких німецьких приватних релігійних університетах викладають математику і географію, в деяких економіку, туризм і менеджмент. Наприклад Katholische Universität Eichstätt.
Ніякої соціальної катастрофи з цього приводу ми не спостерігаємо, скоріше навпаки. Well-being людини це комплексне явище, де досягнення сучасних технологій і доказова наука займає багато місця, але не все. Ми можем сперечатись, хотіти цього чи не хотіти, для великої кількості людей віра - це важлива складова ідентичності. Або ми наповнюємо її молитвами на плями на стінах, або ми наповнюємо її чимось сучаснішим, а особливо соціально важливим: доглядом за старими, хворими, бідними, знедоленими, травмованими і нещасними. Прекрасно, звісно, коли існує гармонія: в одній кишені для серця, а в іншій - для розуму.
Найідеальніше було б наповнити сучасну науку змістом так, щоб "життя по науці" давало те саме well-being, що і "життя по вірі". Але буває таке: медицина вилікувала знайому від раку, а тепер лікує від депресії. Ну бо було ставлення до особистості, як на заводському потоці. Життя є, а щастя нема.
Я не зовсім розумію, чому один єдиний український приватний релігійний університет (уточнила, насправді чотири) викликає такий батхерт у ортодоксальних науковців.
Приємно жити в країні, де сто вищих релігійних навчальних закладів готують соціальних працівників.
Ruslana Radchuk
https://www.facebook.com/ruslana.radchuk/posts/10155793244177438
Як ми бачим, в країні де проживає вдвічі більше народу, ніж в Україні, релігійних установ, де можна отримати бакалавра чи майстра теології, біля сотні. Я повторюю, біля сотні. Сто! В багатьох з них можна захистити дисертацію. Всі без виключення проводять наукову роботу.
Якщо ви подивитесь на вебсторінки подібних закладів, переважна більшість має точнісінько такий самий профіль, як і УКУ: соціальна педагогіка, догляд за нужденними, старими і хворими, теологія, догматика, моральна теологія, церковне право, педагогіка і пасторальна теологія. В деяких німецьких приватних релігійних університетах викладають математику і географію, в деяких економіку, туризм і менеджмент. Наприклад Katholische Universität Eichstätt.
Ніякої соціальної катастрофи з цього приводу ми не спостерігаємо, скоріше навпаки. Well-being людини це комплексне явище, де досягнення сучасних технологій і доказова наука займає багато місця, але не все. Ми можем сперечатись, хотіти цього чи не хотіти, для великої кількості людей віра - це важлива складова ідентичності. Або ми наповнюємо її молитвами на плями на стінах, або ми наповнюємо її чимось сучаснішим, а особливо соціально важливим: доглядом за старими, хворими, бідними, знедоленими, травмованими і нещасними. Прекрасно, звісно, коли існує гармонія: в одній кишені для серця, а в іншій - для розуму.
Найідеальніше було б наповнити сучасну науку змістом так, щоб "життя по науці" давало те саме well-being, що і "життя по вірі". Але буває таке: медицина вилікувала знайому від раку, а тепер лікує від депресії. Ну бо було ставлення до особистості, як на заводському потоці. Життя є, а щастя нема.
Я не зовсім розумію, чому один єдиний український приватний релігійний університет (уточнила, насправді чотири) викликає такий батхерт у ортодоксальних науковців.
Приємно жити в країні, де сто вищих релігійних навчальних закладів готують соціальних працівників.
Ruslana Radchuk
https://www.facebook.com/ruslana.radchuk/posts/10155793244177438