Все ще день 06. Владикавказ енд окрєсності
Під вечір добрались до Владикавказа. Ну і затусували на заправку, яких там було "вєлікоє множество". Познайомились з чувіхами, шо там чергували. Одназ них мала, можна сказати класичну кавказьку зовнішність, звали її Алла, інша ж виглядала як дівчина з радехівського р-ну, але звали її Фатіма.
Поки ми знайомились і пили чай, на заправці виникло двоє п"яних місцевих хлопців, які прийшли нібито випадково, але насправді керуючись хтивими намірами. Потім приїхало ше троє російських солдат, які воювали в Чечні (то близько), вони були зовсім не такі, як тепер показують в фільмах, навпаки настільки позитивних, спокійних і вихованих людей я навіть не очікував побачити серед військових.
Шо далі почалося... Та то народні гуляння. Після пива (чомусь тільки пива...) на вулицю витягли, таку собі перділку з одним динаміком, яку гордо назвали магнітофоном. Почалися танці під музику типу "вах-вах-вах-вах-вах Сєвєрний Кавказ". Хлопаки вирішили, шо для даного перформенсу аудіосистема явно недостойна, і поперли до себе за гідною заміною. Побачивши шо вони принесли, мене хватив припадок дикого сміху. Касетник з повиламуваними деками, для покращення акустики вньому повибивали стінки колонок, вмикалося те чудо техніки методом втикання двох дротів в розетку. Навіть в глухих карпатських селах тепер такого не побачиш. Довгого знущатися над собою даний пристрій не дозволив і здох, прямо як в крутих фільмах з замиканнями іскрами густим димом і звуками пожованої касети. Методом мозкового штурму встановили, шо в машині військовмх є автомагнітола, нею і скористались. Далі народні гулянн тривали без ч.п.
В процесі спілкування виявились деякі властивості осетинів. Виявляється осетини діляться на три народності: дігорці, іронці і кадарці. Перші з них мусульмани другі християни, і ті й інші живуть в Північній Осетії тобто в Росії. Кадарці ж в більшості своїй проживають в ніким не визнаній Південній Осетії, і володіють такими ж вдастивостями, як в нас молдавани чи волиняки.
Також був складений короткий словник дігорської мови:
Цай сахатті? - Котра година?
Тамаку ди ми є? - Є цигарки?
багені - пиво
кела - стілець
керета - пиріг
Устурх усаунд абуот - За Бога! (то такий тост)
Отож гуляння закінчилось, солдати поїхали до дому, хлопаки теж десь зникли, а ми з Мартою мирно спали в наметі. До кордону з Грузією залишалось менше 30км.
Більше тут:
00. Вступ
01. Лет”с зе паті старт
02. Май діар Юкрейн
03. Велкам ту Раша
04. Автостопом по Кубані
05. На горизонті Кавказ
07. Владикавказ енд окрєсності
08. Всеще Владикавказ
09. Велкам ту Південна Осетія
10. Всеще Південна Осетія
11. Нарешті Грузія
12. Горі
13. Тбілісі
14. Фото з поїздки 2006 року