(no subject)

Sep 23, 2008 15:34

Ненавиджу громадський транспорт і парасольки.
Велике смердюче місто, як кажуть, тисне на мозок.
Ненавиджу скелет, обтягнутий шкірою, очі кольору котячого блювотиння, різні та ще й порізані, ненавиджу залишки тонкого волосся. Людям це огидно, і саме тому вони мені також огидні. Цікаво, чи вірять розумники-оптимісти-порадники у те, що самі кажуть? Я їм не вірю і глибоко сумніваюсь, що вони вірять своїм власним словам.
Хочеться додому, хоч народитись випало тут. Вдома - моя територія. Якщо і є ВОНИ - то тільки як зайди. Прийду і полякаю, щоб не заважали, як погано поводитимуться. А можуть бути і в ролі гостей - якщо не вий******ся. Тоді прийматиму нормально.
Вдома є м"які теплі коти й собаки у необмежених дозах - друзів і родичів багато, усі вони люблять furry cuties.
Холодно і гидко. Так, ніби впала в болото. А це кляте місто останнім часом і являє собою величезне москалізоване болото.

негативне, бридке, холод, самотність, мрії, думки, спостереження, спогади

Previous post Next post
Up