Jul 14, 2008 13:33
Усвідомлюю, що дарма це зробила... Звичайно, вже після всього.
Люди - хитрі падли, спочатку навіть не помічала. Мило посміхаються, кажуть, що хотіли б поспілкуватись іще, і "забувають" обмінятись контактами. Ненавиджу показну ввічливість.
В курсі, я - сором для всіх. То мовчіть, досконалі суки. Мені начхати.
Згадують-таки. Коли щось треба. Отримають, аякже. Після моєї смерті.
Так завжди. Коли все, що здавалося класним, вдалим і приємним, вже в минулому, стає зрозуміло, що я там була зайва - бо частиною чогось хорошого бути не можу. Хоча було навіть більш ніж добре.
Я вдячна друзям, які поряд, незважаючи на те, чим я є. :)
самотність,
непотрібність,
існування,
люди,
реальне,
байдужість,
спогади,
друзі,
минуле