Ніколи не думала, що воно може так поранити. Гострими краями. А тоді занести інфекцію чисто-брудним отруйним змістом. Інфекція чомусь впливає на серце, мозок і судини... Отрута повільно розходиться - і з пам'яті спливають шматки давно подертої газети... Вже застарілої і непотрібної, але такої, що все ще існує.
Чому саме вони привернули увагу
(
Read more... )
Comments 4
Дуже болісно написано... твоя злість відлунює й на мене)(.. чорт, клята естетика завдає клопотів..У прагненні до довершеності ми падаєм на самий низ...
Reply
Про падіння на самий низ - це ти про мене?
Мабуть, і справді так.
Довершеності, як на мене, не існує- тим більше - у людях.
Злості нема ні на кого - тільки на себе за власну хворобу. До неї- ненависть, до нього - огида. І все це разом - нестерпний біль, від якого нема ліків...
Reply
Reply
Reply
Leave a comment