FUCK!!! People, have I really been on TV?
Позавчорашній день був наступним після повернення з волі у клітку. Та воля, яка так лякала щастя, стала настільки бажаною для самотності...
Мене запросили на зйомку сюжету для програми нового телеканалу, який відкриється завтра. Як гота, який гуляє сам по собі. Правда, про останнє дізналися вже після особистого знайомства. Я відвикла від уваги, тому було дивно і приємно. Так само як те, що моє сприйняття готики зрозуміли і підтримали, змінивши свою попередню думку, нав'язану певними субкультурами та їхніми лідерами.
Знайти офіс виявилось неважко, навіть пробки не завадили - я не запізнилась, хоча й був такий ризик. Просто у двор зустріла журналістку, яка й робила сюжет за моєю участю.
Спілкування почали просто в офісі, де вона й дізналась про справжні готичні переконання. А тоді поїхали знімати - спочатку до Миколаївського Собору на Червоноармійській. Дарію знімали на фоні самої будівлі, прикольно було, коли вона декілька разів збивалась і не могла сказати текст, який знала досконало. :))) Весело було всім. А далі надійшла моя черга. "Ти могла б посміхатися і дивитися в камеру?" І оператор з камерою повзає біля моїх ніг, я дивлюся на нього згори вниз і посміхаюсь. Таке враження, що під спідницю знімають, я насилу стримувала сміх. Тоді виявили за храмом непогану стіну, вирішили знімати далі на її фоні. Спочатку нас із ведучою- ми ходили туди-сюди і розмовляли. Звуку, як потім виявилось, не записували, та я зважувала кожне слово.
А після того мала бути моя "пряма мова". Звідкись принесли якусь збиту з дощок штуковину і поставили біля найпривабливішого вікна у тій стіні - на підвіконні всидіти було нереально, я на нього тільки спиралась ліктем. І ось так, сидячи на дерев'яній штуковині, говорила про готику. її сприйняття-розуміння і т. д. Тепер на пам'ять маю на дупі синяк. :)))
На пішохідному переході на Хрещатику продовжили - треба було перейти на інший бік вулиці, знімали реакцію людей на мене. Там вже був один оператор - знімалась передвиборча реклама одного політика.
По приїзду в офіс, стали передивлятись зняте. Смішно було всім. :)) І одна з журналісток, побачивши як я посміхалась в камеру, сказала, що "уявляє, як мені було смішно".
Думала, що мій хороший настрій має хоч якийсь вплив, зв'язалась з одною людиною... І отримала плювок у засохлу напіврозкладену душу... Дякую, коханий, що тебе нема................
Мене запросили на зйомку сюжету для програми нового телеканалу, який відкриється завтра. Як гота, який гуляє сам по собі. Правда, про останнє дізналися вже після особистого знайомства. Я відвикла від уваги, тому було дивно і приємно. Так само як те, що моє сприйняття готики зрозуміли і підтримали, змінивши свою попередню думку, нав'язану певними субкультурами та їхніми лідерами.
Знайти офіс виявилось неважко, навіть пробки не завадили - я не запізнилась, хоча й був такий ризик. Просто у двор зустріла журналістку, яка й робила сюжет за моєю участю.
Спілкування почали просто в офісі, де вона й дізналась про справжні готичні переконання. А тоді поїхали знімати - спочатку до Миколаївського Собору на Червоноармійській. Дарію знімали на фоні самої будівлі, прикольно було, коли вона декілька разів збивалась і не могла сказати текст, який знала досконало. :))) Весело було всім. А далі надійшла моя черга. "Ти могла б посміхатися і дивитися в камеру?" І оператор з камерою повзає біля моїх ніг, я дивлюся на нього згори вниз і посміхаюсь. Таке враження, що під спідницю знімають, я насилу стримувала сміх. Тоді виявили за храмом непогану стіну, вирішили знімати далі на її фоні. Спочатку нас із ведучою- ми ходили туди-сюди і розмовляли. Звуку, як потім виявилось, не записували, та я зважувала кожне слово.
А після того мала бути моя "пряма мова". Звідкись принесли якусь збиту з дощок штуковину і поставили біля найпривабливішого вікна у тій стіні - на підвіконні всидіти було нереально, я на нього тільки спиралась ліктем. І ось так, сидячи на дерев'яній штуковині, говорила про готику. її сприйняття-розуміння і т. д. Тепер на пам'ять маю на дупі синяк. :)))
На пішохідному переході на Хрещатику продовжили - треба було перейти на інший бік вулиці, знімали реакцію людей на мене. Там вже був один оператор - знімалась передвиборча реклама одного політика.
По приїзду в офіс, стали передивлятись зняте. Смішно було всім. :)) І одна з журналісток, побачивши як я посміхалась в камеру, сказала, що "уявляє, як мені було смішно".
Думала, що мій хороший настрій має хоч якийсь вплив, зв'язалась з одною людиною... І отримала плювок у засохлу напіврозкладену душу... Дякую, коханий, що тебе нема................