Пожежа підсвідомості
Дивитись на недоїдений кимось місяць, який вже позбувся панківсько-рожевого забарвлення. Повільно і з задоволенням ковтати гарячу міцну каву проти ночі. Відчувати на ногах важку, м’яку і теплу котячу мордочку, тримати котячого хвоста, щоб не ліз у каву, робити Кеші зауваження з приводу того, що він лоскочеться вусами…І повний облом йти до хати включати світло. Буду сидіти в темряві і посилати добірним німецьким матом кожну нахабну комаху, яка посміє відволікти - від посмішки в нікуди, беззмістовних слів і тупого погляду в напрямку мовчазного задумливого мобільного. Arzloch! Steckdosenbefruchter! Votzkopf!! Drecksau!! Нерви вже не ті, а ще й підірвані кінськими дозами кави. А без неї - ніяк.
«…Больно смотреть наверх, небо изранено звёздами…» Поки що бачу тільки одне поранення, здається, до смерті не призведе. Хоча хтозна… Я ж вмію тільки робити фотки у стилі, як висловився одного разу тато, «судово-медичної експертизи».
Подобається це електричне світло з готичним настроєм. Приємно отримати смску з невідомого номера. Відчуваю, що це хтось із друзів чи знайомих, ніякої загрози. Все - як колись. Коли я почала розуміти сенс всього, що відбувається. Здається, я знову стаю собою.
Смуга світла перед хатою, а переді мною - симпатичний клубочок, підібрав лапки під себе і терпляче слухає ту музику, яка подобається мені. Смаки у нас різні - від того, що любить він, у мене в’януть вуха.
Нетерпляче чекаю на відповідь від Невідомого Номера - все-таки цікаво, хто це. Хотілося б, щоб хто-небудь подзвонив. Та знаю, що не варто на це сподіватися. Прикольно було б, якби спрацювала «аська» без підключення до Інтернету. Так, непогано на перший погляд. Але підірвало б мене конкретно.
Якесь падло наважилось сісти на монітор, де й знайшло свій останній притулок.
Пам’ятаєш, що було тоді? А після того? Зразу після того. Те, що було далі, я все ще намагаюся стерти з пам’яті свого мозку і тіла, та через невідомий глюк це ніяк не вдається виконати.
Зрозуміла закономірність - чим більше чекаєш звістки, тим менша ймовірність того, що вона надійде. Курво, залиш телефон!!!! Таки прийшло!! І ще один невідомий номер! Це вже цікаво… Навіть дуже… Питають, як справи і як пройшов день. Значить, хтось мене знає. І в курсі про те, що я сиджу і чекаю чогось невизначеного від свого телефону. А таки правда. І мій улюблений мобільник таки спромігся на щось справді невизначене. Unidentified. Черговий знайомий з Розмови? Хтозна… Почекаємо відповіді…
Прийшла мама. Кицятко побігло за нею. А комп’ютер знову просить дозу. I don’t want it to kick the bucket right now. Тому доведеться ненадовго затягти в хату. Мама ляже спати, і ми знову сядемо на вулиці.
«…Больно смотреть наверх, небо изранено звёздами…» Поки що бачу тільки одне поранення, здається, до смерті не призведе. Хоча хтозна… Я ж вмію тільки робити фотки у стилі, як висловився одного разу тато, «судово-медичної експертизи».
Подобається це електричне світло з готичним настроєм. Приємно отримати смску з невідомого номера. Відчуваю, що це хтось із друзів чи знайомих, ніякої загрози. Все - як колись. Коли я почала розуміти сенс всього, що відбувається. Здається, я знову стаю собою.
Смуга світла перед хатою, а переді мною - симпатичний клубочок, підібрав лапки під себе і терпляче слухає ту музику, яка подобається мені. Смаки у нас різні - від того, що любить він, у мене в’януть вуха.
Нетерпляче чекаю на відповідь від Невідомого Номера - все-таки цікаво, хто це. Хотілося б, щоб хто-небудь подзвонив. Та знаю, що не варто на це сподіватися. Прикольно було б, якби спрацювала «аська» без підключення до Інтернету. Так, непогано на перший погляд. Але підірвало б мене конкретно.
Якесь падло наважилось сісти на монітор, де й знайшло свій останній притулок.
Пам’ятаєш, що було тоді? А після того? Зразу після того. Те, що було далі, я все ще намагаюся стерти з пам’яті свого мозку і тіла, та через невідомий глюк це ніяк не вдається виконати.
Зрозуміла закономірність - чим більше чекаєш звістки, тим менша ймовірність того, що вона надійде. Курво, залиш телефон!!!! Таки прийшло!! І ще один невідомий номер! Це вже цікаво… Навіть дуже… Питають, як справи і як пройшов день. Значить, хтось мене знає. І в курсі про те, що я сиджу і чекаю чогось невизначеного від свого телефону. А таки правда. І мій улюблений мобільник таки спромігся на щось справді невизначене. Unidentified. Черговий знайомий з Розмови? Хтозна… Почекаємо відповіді…
Прийшла мама. Кицятко побігло за нею. А комп’ютер знову просить дозу. I don’t want it to kick the bucket right now. Тому доведеться ненадовго затягти в хату. Мама ляже спати, і ми знову сядемо на вулиці.