НЕ ВІДЧУВАЮ!!!!!!
Декілька днів відпочинку від навчання, яке заганяє у відчуття безвиході. Точніше, заганяє туди ще глибше.
Похід у кіно в компанії Жільбера, пропозиція зустрічі від подруг, на яку я з радістю пристала... Дурнувата випадковість, через яку не побачилась із другом, який на 1 день приїхав до Києва і був, як виявилось метрів за 20 від мого офісу (я, як Ви, мабуть, здогадались, тоді була саме в офісі)... І повідомлення від того ж друга, що він скоро знов збирається до Києва. Стаття про цікавих людей і перспектива її опублікування у виданні мрії. Є на чий приїзд чекати, є друзі, робота... Точно як на початку 2005. Тільки я - не відчуваю. Втратила? Втратила можливість відчувати??? Але ще ж минулої весни могла. Могла штучно створювати собі настрій власного світу, просто шляхом свого сприйняття.. А тепер - я ЗОВСІМ нічого не відчуваю. Події, розмови - все якось так, ніби дивлюсь це по телевізору, уже який день бігаючи по кухні у буденних справах. Не відчуваю. Зовсім. Нічого.
Може, то наслідок спотворення зовнішності? Але ж у такому огидному вигляді я була й того року, коли ще відчувала... А може, відчуття відмирають поступово, роками? Що далі?
Завтра буде зустріч. Скоро, якщо змушу себе, буде стаття. Тоді - ще зустріч. Але ж...
Не відчуваю. ЗОВСІМ. НІЧОГО.
Похід у кіно в компанії Жільбера, пропозиція зустрічі від подруг, на яку я з радістю пристала... Дурнувата випадковість, через яку не побачилась із другом, який на 1 день приїхав до Києва і був, як виявилось метрів за 20 від мого офісу (я, як Ви, мабуть, здогадались, тоді була саме в офісі)... І повідомлення від того ж друга, що він скоро знов збирається до Києва. Стаття про цікавих людей і перспектива її опублікування у виданні мрії. Є на чий приїзд чекати, є друзі, робота... Точно як на початку 2005. Тільки я - не відчуваю. Втратила? Втратила можливість відчувати??? Але ще ж минулої весни могла. Могла штучно створювати собі настрій власного світу, просто шляхом свого сприйняття.. А тепер - я ЗОВСІМ нічого не відчуваю. Події, розмови - все якось так, ніби дивлюсь це по телевізору, уже який день бігаючи по кухні у буденних справах. Не відчуваю. Зовсім. Нічого.
Може, то наслідок спотворення зовнішності? Але ж у такому огидному вигляді я була й того року, коли ще відчувала... А може, відчуття відмирають поступово, роками? Що далі?
Завтра буде зустріч. Скоро, якщо змушу себе, буде стаття. Тоді - ще зустріч. Але ж...
Не відчуваю. ЗОВСІМ. НІЧОГО.