Це почуття треба щодня поливати отрутою. Один день пропустиш - і воно оживатиме, внаслідок чого вбити його буде все складніше й складніше.
Воно не має права на життя. Бо має генетичний дефект, який проявиться у процесі розвитку. А у випадку зі мною це відбувається весь час, з кожним днем і аж до логічного завершення. Почуття треба вбити, потім же гірше буде. Ще отрути, і ще, і ще... Загнеться ж коли-небудь, помилка природи нещасна... Або я це позбавлю життя, або воно мене задушить. Одне з двох.
Продовжую поливати почуття отрутою і з нетерпінням чекаю, поки воно лежатиме на землі без жодних ознак життя...
Pic from the net