Comments
Завтра доведеться давати коментарі. Слава Богу, що буду не сама, а з друзями. А все тому, що не стрималась якось. Повий*******сь, бачте, захотіла. Хоча насправді далека від цього стилю так само, як і взагалі від усього гарного на світі. Теоретично - знаю, що сказати. Але мій дурнуватий досвід, про який, боюся, запитають, - зовсім не те, що треба. А всього-на-всього посміховисько.
Продовжую тільки тому, що почала. Завтра доведеться начепити на себе ідіотську потворну посмішку і йти - бо домовились. Я просто не хотіла давати слова готичним блядям - переодягнуться, намалюють невинні мордашки - і далі трахатись підуть, в нових образах,зваблюючи все більше і більше збоченців. А після того справжніх сприйматимуть за курв. Я не хотіла цього. Тому й нахабно напросилась. Принаймні зі мною будуть ті, хто може заперечити загальноприйняті уявлення.
Хотіла закрити пащі бридким готам... Отаке, як я... Та хай би зі шкіри вилізла - все одно їх любитимуть, а з мене сміятимуться. Тепер - їхній час. Мій минув 3 роки тому. Потвора проти красунь... Смішно. Як назва чергової беззмістовної американської програми невідомо для кого.
Колись було інакше. Тоді статті читали - і не сміялися з них, і не виявляли підкресленої ввічливості у вигляді "як для початку - зійде...". Тоді не сміялись, коли я проходила поряд на вулиці. Тоді існували істоти чоловічої статі без брудних думок. Не було стільки нахабно-щасливих. Було майбутнє і я чітко знала, де саме. У той час не боялась виглядати і думати не так, як треба - сказати щось тим людям не вистачало сміливості, а як і наважувались - то я по-ідіотськи вважала, що то від заздрості. І продовжувала робити те, що хотіла. 2005 мені не було страшно з"являтись серед людей - почувалася з ними на рівних правах. Було те щастя, що зараз належить курвам. До речі, тоді їх я вважала непотребом, не вартим жодної уваги. Знаю, нахабство з мого боку.
Тепер - не мій час. Продовжую вдавати, що я зневажаю сучасні закони світу - але ж видно, що насправді відчуваю, що набагато гірша. Сміються. Треба змиритись. Іноді хочеться згадати старе і порушити хоч один із цих законів, аби завдати отим самим істотам відчутної шкоди, тої ж заздрості, наприклад. Але вже й вік не той, і можливостей більше нема.
Продовжую тільки тому, що почала. Завтра доведеться начепити на себе ідіотську потворну посмішку і йти - бо домовились. Я просто не хотіла давати слова готичним блядям - переодягнуться, намалюють невинні мордашки - і далі трахатись підуть, в нових образах,зваблюючи все більше і більше збоченців. А після того справжніх сприйматимуть за курв. Я не хотіла цього. Тому й нахабно напросилась. Принаймні зі мною будуть ті, хто може заперечити загальноприйняті уявлення.
Хотіла закрити пащі бридким готам... Отаке, як я... Та хай би зі шкіри вилізла - все одно їх любитимуть, а з мене сміятимуться. Тепер - їхній час. Мій минув 3 роки тому. Потвора проти красунь... Смішно. Як назва чергової беззмістовної американської програми невідомо для кого.
Колись було інакше. Тоді статті читали - і не сміялися з них, і не виявляли підкресленої ввічливості у вигляді "як для початку - зійде...". Тоді не сміялись, коли я проходила поряд на вулиці. Тоді існували істоти чоловічої статі без брудних думок. Не було стільки нахабно-щасливих. Було майбутнє і я чітко знала, де саме. У той час не боялась виглядати і думати не так, як треба - сказати щось тим людям не вистачало сміливості, а як і наважувались - то я по-ідіотськи вважала, що то від заздрості. І продовжувала робити те, що хотіла. 2005 мені не було страшно з"являтись серед людей - почувалася з ними на рівних правах. Було те щастя, що зараз належить курвам. До речі, тоді їх я вважала непотребом, не вартим жодної уваги. Знаю, нахабство з мого боку.
Тепер - не мій час. Продовжую вдавати, що я зневажаю сучасні закони світу - але ж видно, що насправді відчуваю, що набагато гірша. Сміються. Треба змиритись. Іноді хочеться згадати старе і порушити хоч один із цих законів, аби завдати отим самим істотам відчутної шкоди, тої ж заздрості, наприклад. Але вже й вік не той, і можливостей більше нема.