(no subject)
Істерично сміюся зі статті на 48 сторінці, переглядаю фото й перечитую History; намагаюсь зрозуміти, яка буде форма - злий персонаж не зовсім в тему, але природні дані саме такі, позитивний - правда, та не відповідає зовнішності. Сприйметься класно, але, мабуть, десь у глибині душі, куди не мають доступу female hands (and not only hands). Вірю, що такий центр сприйняття все ще існує, і саме там містяться спогади про крила.
Колись вірила, що те, що ось так "у повітрі", "по проводах" - вище за оте приземлено-фізичне, що там. Що є всередині і є зовні, вгорі і внизу, на землі і на небі, NRW i UA, у незалежних думках і реальності, що зобов'язує і зв'язує. Несхожість менталітетів - зовнішня перешкода і внутрішня перевага, подібні думки=засіб непомітного зв'язку.
Реальна особа і вигадуваний роками образ, який навряд чи існує в реалі, проте останнє, імовірно, справді, але далеко. Можна було б переконатись, чи справді, але тепер є щось, що стримує і зобов'язує. Напевне, краще мати щось надзвичайно хороше й реальне, ніж дещо малозрозуміле і непомітне. На іншому кінці проводів - так.
Червоні рослини і купа текстових спогадів. Образ у голові і той, що, ймовірно, таки вдасться причепити до аркуша паперу. А тоді переслати куди треба. Може, реальність захвилюється і вибухне знову, внаслідок чого знову виникне нова нетривала зірка? А тоді, впевнена, знову виникне чорна діра.
В очікуванні вибуху реальності, внаслідок якого будуть незначні пошкодження, які змусять пам'ять відтворити давній образ.
Nicht seine, Götzelmann's Orchid