Kanon[TV-2]
В 2006 році відбувся перезапуск оригінального Канону 2002 року. Kyoto Animation врахувала попередні недоліки та прорахунки Toei Animation і всіх їх виправила. Зовсім інший склад режисерсько-сценарної групи, проте сейю залишились ті самі, окрім озвучування Юйті Айзави, і це логічно, бо вони перенесли на трохи пізній вік, тут йому 17 років по сюжету, а не 14 як в оригіналі.
А тепер про відмінності (я порівнюю лише з першим серіалом, хоча справжній оригінал - це відеогра яка вийшла у 1999 році).
Графіка: зірок з неба не хапає, проте стала набагато якісніше, як промальовка персонажів так і фону, стало більше деталей, виразно та жваво промальована вулиця та персонажі на ньому, він рухається та живе своїм життям, а не завмирає, ненав‘язливий блур фону при крупних планах героїв, більш «доросла» промальовка гг та героїнь. Бабла не поскупились на графіку. Це просто небо і земля в порівнянні з оригіналом.
Музика: хоча інший композитор, і геть різні опенінги та ендінги, музична складова серіалу максимально наближена до оригіналу по звучанню. Цікавий прийом те, що кожна серія містить назву якогось типу музичного твору на кшталт: фуга, вальс, фантазія тощо. На вечорі бальних танців звучав улюблений японцями «Лускунчик». А також чудові фортепіанні композиції протягом всього серіалу.
Сюжет: суттєво доопрацювали й переробили оригінал. Доповнили всі провисання, нелогічності та не стиковки. Перед нами розгорнули поглиблену драму повну розпачу, що несамовито ятрить душу з усіма подробицями та елементами подій які беруть і не відпускають. Післясмак залишає дуже сильні емоції. Доповнили й більш повно розкрили всі міжособистісні взаємозв‘язки дівчат з гг, саме тому серіал займає 24 серії замість 12-ти. Тепер не треба здогадуватись, що ж там могло трапитись, все нам показали. Також зробили Юйті трохи старшим та більш відповідальним, більш турботливим, цільним персонажем, який поміркований, не стрибає стрімголов у проруб, а все спочатку зважує. Тепер його вчинки більш розсудливі та вмотивовані. Перші серії, хоч і з розширенням, один в один нагадують оригінал. Проте дивитись набагато приємніше і цікавіше.
Він завжди простягне руку допомоги. Він дотепний, жарти стали набагато кращі, тонкі та специфічні. В які інші персонажі не відразу врубаються. Він трішечки цинічний до навколишнього світу, проте добродушний та порядний. І за словом у кишеню не лізе. Дуже самовпевнений на початку серіалу.
В самій розповіді нам більш глибоко та детальніше розповідають про перипетії. Як приклади: звідки виникла любов Макото до читання манги, бо в першому серіалі цей момент оминули, більш невимушене та звичайне знайомство з Май та розповіли про її унікальну властивість, про яку лише два слова сказали в першому. Більше уваги приділили містичній складовій серіалу, але містика тут не навмисне впадає в око, а як бекграунд. Історія-казка про Макото дуже потужно та всеохоплююче прописана, а не уривками як в минулій екранізації. Вельми цікава історія про демонів, в першому серіалі була дуже змазана та невиразно повідана. Тут навпаки детально описано, що і до чого. І ще тут пояснюють чому назва серіалу канон, який є музичним терміном. Серіал, як і канон, повторює ту саму мелодію яка нарощує оберти та трохи видозмінюється наприкінці та плавно переходить в початок. Також додали більше флешбеків про дитинство. А драматичну лінію Аю та Юйті загострили до межі не дивлячись на те, що вона дуже мила, комічна, ніжна та зворушлива протягом всього серіалу. Але в кінці сюжет робить неочікуваний кульбіт та з усього розмаху б‘є обухом по голові. Хоча сам кінець в останній серії голлівудський.
Трішечки дратував аніме-штамп про падіння дівчат долілиць та падіння на інших персонажів (хоча падіння Макото сюжетно виправдані). Та голлівудський штам про автокатастрофу, проте, добре нехай буде. Але у порівнянні з першим серіалом, штампів набагато менше, що ще більш приваблює.
Обожнюю такі повноцінні драми, з цікавим продуманим сюжетом, з-за яких сльозами заливаєшся.Ідея твору, скоріше про те, що завжди треба нести відповідальність за всі свої вчинки в минулому. Бо якби ти від них не ховався, наслідки тебе наздоженуть і буде непереливки. Тому доведеться з ними стикнутись і розставити всі крапки над і. А також сентенція, стара як цей світ, про те, що ми відповідальні за того, кого ми приручили.
Чесно поклавши серце на руку можу запевнити, що це є класикою драматичного серіалу в світі аніме. Тому:
10 з 10
P.S. Можна дорікнути сценарісту щодо занадто голлівудського фіналу, але є одне але. Тут як і в аніме «Меланхолія Харухі Судзумії» майже все побудовано на грунті сна, тобто маємо дуалістиче сприйняття щойнопобаченого згідно соліпсизму. Тобто всі дії - це плід уяви людини яка перебуває увісні. З іншої сторони не факт, що те що нам показали це взагалі відбувалось, а можливо і відбувалось, а містика це своєрідні художні засоби для рощкриття персонажів, а насправді жодної містики не було. Тобто маємо ціле поле роздумів на міркувань на дану тематику.