Honduras
"нє ту страну назвалі Ґандурасам" - ізрєкла по зомбоящику Говнословська після першого туру. Це звичайно є черговим штрихом в її іміджі. Мало хто в нас має уявлення шо це взагалі за країна така чи навіт де вона. А країни з назвою Ґандурас- між іншим і не існує, є центрально американська країна Ондурас (наголос на У), і дав їй цю назву сам Колумб. І значить це слово - Глибини.
Ну так от - хотілось відкрити для себе цю країну красивою і позитивною, шоб подім просвітляти нетямущих співвідчизників. Але.. вийшло не зовсім так.
Після геморного
проходу кордону - Гондурас наз зустрів гостинно - нас з власної ініціативи підвіз далнобойщик (правда він виявився сальвадорцем), та потім ще одна легковушка. Але по прибутті в Теґусіґальпу почався напряг, який все тривав і тривав. Нам постійно радили добрі люди - туди й туди не ходіть, і взагалі будьте обережні, й це створювало неприємну атмосферу. Готелі попадались брудні, а довгожданне узбережжя карибів- виявилось брудним Кримом.
Тому попередній план-досит довго тусити вздовж Карибського узбережжя- вирішили переглянути. Перший варіант-рванути відразу в Беліз - несподівано відпав, бо якраз прийшов другий лист з Британського посолства з "уточненням" - вибачте, але візи вам таки потрібні. Тому зупинились на другому- достроково вертатись в білш гостинну Нікарагуа, і рванути на її власні Кариби - місця загадкові, бо туди не доходять ніякі дороги, а пересуватись треба на човнах.
І знов ми, як дурні, перетинаєм всю гористу країну, але з приємною зупинкою на великому озері в глибині країни - ці мальовничі і гостинні місця майже рабілітували імідж країни, але ми вже проклали новий маршрут і календар - і затримуватись не збирались.