ГДАНСЬК. Бурштинова історія
Саме у Гданську свого часу виникла польська «Солідарність» - профспілка, яка згодом стала потужним рухом проти комуністичного режиму, до якого долучилося близько 10 мільйонів осіб. Керував «Солідарністю» Лех Валенса, який потім став президентом Польщі та отримав Нобелівську премію миру. Зараз він на пенсії, живе у Гданську, походжає собі вуличками, може, сидить на лавці під деревом і читає газету. Тож гарненько вивчіть його обличчя на фотографії, аби знати, у кого брати автографи!
Купецький рай
Узагалі Гданськ - велике портове місто на півночі Польщі. Перше поселення з’явилося на місці майбутнього Гданська приблизно тоді ж, коли і на місці майбутнього Києва - всередині першого тисячоліття н.е. Місту дуже пощастило з розташуванням. По-перше, на березі Балтійського моря та гирлі Вісли не могло не виникнути рибацьке містечко, яке й було засновано 997 році. По-друге, Гданськ опинився на перетині важливих морських торгівельних шляхів, крізь нього відбувалося постачання зерна з Польщі та Литви в Європу. Не дивно, що у Гданськ у якийсь момент став найстарішим і найбільшим містом Польщі!
Проте Гданськ не був типово польським містом - надто вже міцно історія приплела його до Німеччини. Спершу з’явилися німецькі купці, які осіли на цих землях, потім Тевтонський орден вирішив отримати територію, яка зараз носить назву «Головне місто». Згодом Папа Римський передав тевтонцям Гданськ, проте його статус та приналежність так до кінця і не був визначений. Скінчилося все на зламі 14-15 ст, коли мешканці Гданська повстали проти тевтонців, ув’язалися у «13-ти річну війну», вигнали орден з міста та зруйнували тевтонську фортецю на знак своєї непокори.
У 16 столітті це місто стало найрозвинутішим економічним центром Польщі. Всі товари, перш, ніж потрапити на західноєвропейські морські шляхи, мали принести якийсь зиск гданським купцям. І приносили. Тоді ж Гданськ міцно пов’язало зі Львовом…мистецтво. Звідси, а ще з Вроцлава, до Львова їхали митці - представники нідерландського маньєризму, що надало Львову особливого обличчя, відмінного від навіть «сусіднього» Кракова. По Бугу і Віслі у 17 ст. зі Львова відправляли в Гданськ алебастрову скульптуру та декоративні архітектурні деталі. Хтозна, може отой симпатичний витень на старому будинку колись склепали у Львові?
З часів пізнього середньовіччя Гданськ перейменували на Данціг.
Короткий проміжок часу, перед Другою світовою війною, Данціг ,був містом-державою із власною конституцією та гімном.
Бурштин і золотий лікер
У Гданську почалася Друга Світова війна. Вона ж, зрештою, зруйнувала 90% старого міста. Лише три будівлі лишилися неушкодженими. Деякий час влада хотіла законсервувати катастрофічні руйнації як пам’ять про жорстокість та безглуздість війни, проте 1952 року почалася реконструкція, яка по шматочку відтворила місто 17 ст. Сьогодні Головне місто - надзвичайно цікава атракція, яка сприймається органічно і старовинно, бо що-що, а реконструювати поляки вміють.
Раніше серце Гданська було, як і будь-яке середньовічне городище, оточене мурами. Сьогодні від мурів лишилися тільки брами, і тут ми можемо знайти місцеві «Золоті ворота», з яких починається закладена у 1331 році Королівська дорога - найдовша у середньовічній Європі дорога для проведення парадів і урочистостей.
Від Золотої брами починається мальовнича вулиця Длуга (Довга), яка, попри назву, простяглася лише на 300 метрів. Ця вулиця разом із Длугим Таргом (Довгим Торгом) і складають Королівську дорогу, закінчуючись Зеленою Брамою. З вулиці Длугої відкривається чудовий вид на міську ратушу, збудовану у 14-15 ст, із 80-ти метровою баштою, увінчаною статуєю короля Зігмунда Августа. У цій ратуші знаходиться один із найбагатших ратушних інтер’єрів - Червоний зал. Можна відвідати ще дві: Ратушу старого міста - витвір 17 ст, і Нову Ратушу, будівлю 19 ст, у якій нині знаходиться резиденція Гданської міської ради.
У Гданську є кілька власних «най». Перш за все, це найбільший у світі цегляний храм - Базиліка святої Марії, шедевр готичної архітектури. Перший камінь у майбутню церкву заклали у 1343 році, а на її спорудження пішло 159 років. Чи можна уявити собі, що всередині однієї церкви могло знаходитися 25 тисяч осіб, та ще й за часів середньовіччя? Найбільший давній портовий кран, що стоїть на Набережній і називається Гданський журавель. Інше «най» знаходиться за славнозвісним фонтаном Нептуна, де стоїть найвища у Європі кахляна піч у 10,65 метри. Це справжній витвір епохи Відродження, збудований Георгом Штельценером та розписаний гравером Амманом Йостом. До речі, про Нептуна. Цей фонтан є символом міста разом із бурштином та лікером Goldenwasser. Колись на місці фонтана був колодязь, з якого міщани брали воду. Потім на місці колодязя спорудили фонтан. Нептун, встановлений тут на початку 17 ст, кажуть, долучився до створення «Гольдвассера». Якось, будучи у поганому гуморі, він ударив тризубом у фонтан, у який люди кидали монетки, і ці монетки обернулися на золотий пил. Цей пил - це і є ті пластинки 22-каратного золота, які входять до складу лікеру. Настояний на травах «Гольдвассер» винайшли алхіміки на початку 16 ст. Тоді золото наділяли багатьма цілющими властивостями, тож лікер мав бути дуже корисним. І хоч нині відомо, що користі від золота ніякої, проте і шкоди - теж. Імператор Петро І свого часу завітав до Данцига і вподобав напій, після чого розпорядився організувати доставку цього алкоголю до свого двору. Нині Гольдвассер можна випити у культовій ресторації «Під лососем».
Відвідайте ще кілька будівель 13 ст. Скажімо, костел Святої Трійці, який після відбудови в середині 14 ст дійшов до наших часів майже без змін, у готичних формах ззовні і з бароковим інтер’єром. Або найстаріший приходський костел Старого міста - костел Св. Катажини, знищений під час війни, але успішно відбудований.
Ну і бурштин. Він є символом Гданська, тут є Музей бурштину, де зібрана чудова колекція каміння від найдавніших часів і до сучасності. Завдяки королю Казимиру, Гданськ свого часу отримав у розпорядження багаті на бурштин землі. Майстри балтійського бурштину почали працювати з матеріалом у 15 ст, а стали знаменитими на всю Європу в часи Речі Посполитої.
Для журналу "Мандри" у 2012 році...
Фото Ярини Чорної
Купецький рай
Узагалі Гданськ - велике портове місто на півночі Польщі. Перше поселення з’явилося на місці майбутнього Гданська приблизно тоді ж, коли і на місці майбутнього Києва - всередині першого тисячоліття н.е. Місту дуже пощастило з розташуванням. По-перше, на березі Балтійського моря та гирлі Вісли не могло не виникнути рибацьке містечко, яке й було засновано 997 році. По-друге, Гданськ опинився на перетині важливих морських торгівельних шляхів, крізь нього відбувалося постачання зерна з Польщі та Литви в Європу. Не дивно, що у Гданськ у якийсь момент став найстарішим і найбільшим містом Польщі!
Проте Гданськ не був типово польським містом - надто вже міцно історія приплела його до Німеччини. Спершу з’явилися німецькі купці, які осіли на цих землях, потім Тевтонський орден вирішив отримати територію, яка зараз носить назву «Головне місто». Згодом Папа Римський передав тевтонцям Гданськ, проте його статус та приналежність так до кінця і не був визначений. Скінчилося все на зламі 14-15 ст, коли мешканці Гданська повстали проти тевтонців, ув’язалися у «13-ти річну війну», вигнали орден з міста та зруйнували тевтонську фортецю на знак своєї непокори.
У 16 столітті це місто стало найрозвинутішим економічним центром Польщі. Всі товари, перш, ніж потрапити на західноєвропейські морські шляхи, мали принести якийсь зиск гданським купцям. І приносили. Тоді ж Гданськ міцно пов’язало зі Львовом…мистецтво. Звідси, а ще з Вроцлава, до Львова їхали митці - представники нідерландського маньєризму, що надало Львову особливого обличчя, відмінного від навіть «сусіднього» Кракова. По Бугу і Віслі у 17 ст. зі Львова відправляли в Гданськ алебастрову скульптуру та декоративні архітектурні деталі. Хтозна, може отой симпатичний витень на старому будинку колись склепали у Львові?
З часів пізнього середньовіччя Гданськ перейменували на Данціг.
Короткий проміжок часу, перед Другою світовою війною, Данціг ,був містом-державою із власною конституцією та гімном.
Бурштин і золотий лікер
У Гданську почалася Друга Світова війна. Вона ж, зрештою, зруйнувала 90% старого міста. Лише три будівлі лишилися неушкодженими. Деякий час влада хотіла законсервувати катастрофічні руйнації як пам’ять про жорстокість та безглуздість війни, проте 1952 року почалася реконструкція, яка по шматочку відтворила місто 17 ст. Сьогодні Головне місто - надзвичайно цікава атракція, яка сприймається органічно і старовинно, бо що-що, а реконструювати поляки вміють.
Раніше серце Гданська було, як і будь-яке середньовічне городище, оточене мурами. Сьогодні від мурів лишилися тільки брами, і тут ми можемо знайти місцеві «Золоті ворота», з яких починається закладена у 1331 році Королівська дорога - найдовша у середньовічній Європі дорога для проведення парадів і урочистостей.
Від Золотої брами починається мальовнича вулиця Длуга (Довга), яка, попри назву, простяглася лише на 300 метрів. Ця вулиця разом із Длугим Таргом (Довгим Торгом) і складають Королівську дорогу, закінчуючись Зеленою Брамою. З вулиці Длугої відкривається чудовий вид на міську ратушу, збудовану у 14-15 ст, із 80-ти метровою баштою, увінчаною статуєю короля Зігмунда Августа. У цій ратуші знаходиться один із найбагатших ратушних інтер’єрів - Червоний зал. Можна відвідати ще дві: Ратушу старого міста - витвір 17 ст, і Нову Ратушу, будівлю 19 ст, у якій нині знаходиться резиденція Гданської міської ради.
У Гданську є кілька власних «най». Перш за все, це найбільший у світі цегляний храм - Базиліка святої Марії, шедевр готичної архітектури. Перший камінь у майбутню церкву заклали у 1343 році, а на її спорудження пішло 159 років. Чи можна уявити собі, що всередині однієї церкви могло знаходитися 25 тисяч осіб, та ще й за часів середньовіччя? Найбільший давній портовий кран, що стоїть на Набережній і називається Гданський журавель. Інше «най» знаходиться за славнозвісним фонтаном Нептуна, де стоїть найвища у Європі кахляна піч у 10,65 метри. Це справжній витвір епохи Відродження, збудований Георгом Штельценером та розписаний гравером Амманом Йостом. До речі, про Нептуна. Цей фонтан є символом міста разом із бурштином та лікером Goldenwasser. Колись на місці фонтана був колодязь, з якого міщани брали воду. Потім на місці колодязя спорудили фонтан. Нептун, встановлений тут на початку 17 ст, кажуть, долучився до створення «Гольдвассера». Якось, будучи у поганому гуморі, він ударив тризубом у фонтан, у який люди кидали монетки, і ці монетки обернулися на золотий пил. Цей пил - це і є ті пластинки 22-каратного золота, які входять до складу лікеру. Настояний на травах «Гольдвассер» винайшли алхіміки на початку 16 ст. Тоді золото наділяли багатьма цілющими властивостями, тож лікер мав бути дуже корисним. І хоч нині відомо, що користі від золота ніякої, проте і шкоди - теж. Імператор Петро І свого часу завітав до Данцига і вподобав напій, після чого розпорядився організувати доставку цього алкоголю до свого двору. Нині Гольдвассер можна випити у культовій ресторації «Під лососем».
Відвідайте ще кілька будівель 13 ст. Скажімо, костел Святої Трійці, який після відбудови в середині 14 ст дійшов до наших часів майже без змін, у готичних формах ззовні і з бароковим інтер’єром. Або найстаріший приходський костел Старого міста - костел Св. Катажини, знищений під час війни, але успішно відбудований.
Ну і бурштин. Він є символом Гданська, тут є Музей бурштину, де зібрана чудова колекція каміння від найдавніших часів і до сучасності. Завдяки королю Казимиру, Гданськ свого часу отримав у розпорядження багаті на бурштин землі. Майстри балтійського бурштину почали працювати з матеріалом у 15 ст, а стали знаменитими на всю Європу в часи Речі Посполитої.
Для журналу "Мандри" у 2012 році...
Фото Ярини Чорної