чоловіки 35+
Хтось може знову закинути мені сексизм та мізоандрію, але, як на мене, я лиш описую об'єктивну реальність.
В Україні практично нема "ринку" чоловіків 35+. Я маю на увазі таких, аби ці чоловіки були привабливими фізично і "духовно".
Я давно помітила, що якщо мені подобається чоловік, то він має до 28 років. Тобто завжди молодший за мене. Останнім часом мене приваблювали взагалі "малолітки" по 24-25 років. Вони вродливі, розумні. Але за рівнем зрілості лишаються дітьми. Тобто з ними можна почесати язиками, але виходити на рівень стосунків уже не можна. Ну тобто можна, але травмонебезпечно для психіки, коли тобі 29-30 (Уляна, привіт! ;)). Це не погано, це просто так є: до 26 років здебільшого чоловіки ще не відкрили якоїсь мудрості життєвої. У всіх індивідуально, звісно. Знала я чоловіків 28 років, в усьому чудових, але з дитячою моделлю поведінки в певних моментах, дотичних до стосунків.
З чоловіками після 35 років відбуваються дивні метаморфози. Приблизно такі:
Вони розпливаються, лисіють. Хоча могли б у 42 роки виглядати так:
Так, я знаю, це його робота - гарно виглядати. Але! Спортзал займає три години на тиждень - якщо по мінімуму. У мене, принаймні. А скільки годин на тиждень займає Фейсбук? ;)
Насправді не лише у зовнішності справа. Я знаю чоловіків, яким 41, які плавають-бігають і тримають себе у формі. Але мені з ними НУДНО. Бо чоловік після 35 років стає ДЯДЬОЮ! Ну, мій би чоловік сказав, що це просто я надто інфантильна, хоч я з цим не згодна. Але. Чоловіки втрачають грайливість, легкість, текучість, здатність до імпровізації. Вони стають нудними, важкими на підйом.
З цим гондурасцем ми позанйомилися в літаку: він летів у гості до своєї дівчини в Мексику:
Так от, ця людина танцювала на вулиці, співала, дуркувала... Я коли дізналася, що йому 42, то просто не повірила! Це дуркування не заважає йому бути вельми забезпеченим гондурасцем і мати дуже щільний робочий графік. А у нас же людина у 42 хоче виглядати ПРЄДСТАВІТЄЛЬНО, керуючись якимись стандартами там... Людина втрачає легкість і стає нудною. Я поруч із такими почуваюся завжди працівницею поруч із шефом.
Але вина тут не чоловіків, звісно. Вина у тому, як ми живемо. По вуха у гендерних стереотипах про "представительных мужчин" і що "мужчіна об'язан...(забезпечити сім'ю, мати машину...)". Надто багато тисне на цих чоловіків. Хоча це не виправдовує 3 години на тиждень не позайматися спортом))
Ну, як би там не було, а дорослій привабливій жінці глянути нема на кого. Або "студент" або "дядя". Тож Настя пускає слинку на 24-річних... розуміючи, що для них вона "стара", а вони для неї - "малі". Так Настя просто пускає слинку, а як воно жінкам, які шукають пару у віці +/-30? це ж тіхій ужас...
В Україні практично нема "ринку" чоловіків 35+. Я маю на увазі таких, аби ці чоловіки були привабливими фізично і "духовно".
Я давно помітила, що якщо мені подобається чоловік, то він має до 28 років. Тобто завжди молодший за мене. Останнім часом мене приваблювали взагалі "малолітки" по 24-25 років. Вони вродливі, розумні. Але за рівнем зрілості лишаються дітьми. Тобто з ними можна почесати язиками, але виходити на рівень стосунків уже не можна. Ну тобто можна, але травмонебезпечно для психіки, коли тобі 29-30 (Уляна, привіт! ;)). Це не погано, це просто так є: до 26 років здебільшого чоловіки ще не відкрили якоїсь мудрості життєвої. У всіх індивідуально, звісно. Знала я чоловіків 28 років, в усьому чудових, але з дитячою моделлю поведінки в певних моментах, дотичних до стосунків.
З чоловіками після 35 років відбуваються дивні метаморфози. Приблизно такі:
Вони розпливаються, лисіють. Хоча могли б у 42 роки виглядати так:
Так, я знаю, це його робота - гарно виглядати. Але! Спортзал займає три години на тиждень - якщо по мінімуму. У мене, принаймні. А скільки годин на тиждень займає Фейсбук? ;)
Насправді не лише у зовнішності справа. Я знаю чоловіків, яким 41, які плавають-бігають і тримають себе у формі. Але мені з ними НУДНО. Бо чоловік після 35 років стає ДЯДЬОЮ! Ну, мій би чоловік сказав, що це просто я надто інфантильна, хоч я з цим не згодна. Але. Чоловіки втрачають грайливість, легкість, текучість, здатність до імпровізації. Вони стають нудними, важкими на підйом.
З цим гондурасцем ми позанйомилися в літаку: він летів у гості до своєї дівчини в Мексику:
Так от, ця людина танцювала на вулиці, співала, дуркувала... Я коли дізналася, що йому 42, то просто не повірила! Це дуркування не заважає йому бути вельми забезпеченим гондурасцем і мати дуже щільний робочий графік. А у нас же людина у 42 хоче виглядати ПРЄДСТАВІТЄЛЬНО, керуючись якимись стандартами там... Людина втрачає легкість і стає нудною. Я поруч із такими почуваюся завжди працівницею поруч із шефом.
Але вина тут не чоловіків, звісно. Вина у тому, як ми живемо. По вуха у гендерних стереотипах про "представительных мужчин" і що "мужчіна об'язан...(забезпечити сім'ю, мати машину...)". Надто багато тисне на цих чоловіків. Хоча це не виправдовує 3 години на тиждень не позайматися спортом))
Ну, як би там не було, а дорослій привабливій жінці глянути нема на кого. Або "студент" або "дядя". Тож Настя пускає слинку на 24-річних... розуміючи, що для них вона "стара", а вони для неї - "малі". Так Настя просто пускає слинку, а як воно жінкам, які шукають пару у віці +/-30? це ж тіхій ужас...