Книжки, на яких виростають діти
Ми тут їздили майже цілий місяць доволі активно. Ну, тобто десь 500 км на день. З паузами, звісно, але все одно. І, аби не нудитися, я накачала дітям аудіокнижки. Ми слухали "Тайну третей планеты", і у якийсь момент чоловіка почало це бісити. "Мене дратує оця нав'язувана думка, що "вєздє врагі!" - казав він.
Слухати "Чіпполіно" уже не змогла я. Ну надто там уже народні маси, які повстають проти буржуїв. Надто вже все чорне і біле, без напівтонів.
І тоді Нято замислився про таке. Наші діти, по суті, виростають на тих же книжках і казках, що і ми. А всі ті казки і книжки, які читали ми, пройшли ретельну ідеологічну цензуру. Тобто по суті, нинішня дитяча література продовжує транслювати ті ідеї, які допомогали формувати "гомо совєтікуса". Я не згодна з настільки категоричним судженням. Але, якщо в інтернеті загуглити на тему "найкращі дитячі книжки", то можна побачити, що читає Захід. І там зовсім не те, що читають наші діти.
Ось, до прикладу. Крім "павутиння шарлотти" та Гаррі Поттера я не знаю жодної книжки.
Або ось. Це для віку моїх дітей. І я не знаю цих книжок.
Складається враження, що до нас не доходить цілий пласт дитячої літератури. Чому її не перекладають? Із класики бачу тільки "Чарлі і шоколадну фабрику"....
Коли я була мала, то терпіти не могла саме дитячу літературу. Особливо вітчизняну. Мене нереально бісило всяке моралізаторство, особливо "шкільні" всякі сюжети.
Моїми зе бест була серія "Пять юных сыщиков и верный пес", "Хроніки Нарнії", потім книжка про якогось коня чорного і "Красавец Джой" про собаку, ну і Джек Лондон і Майн Рід, але це вже не дитяча література. У більш молодшому віці мені подобався Карлсон і Пеппі.
А яким був ваш список дитячої літератури в дитинстві?