Feb 13, 2013 17:50
Одна з тих історій, яка зробила поїздку в Ізраїль незабутньою!
Розповідає один чоловік, єврей, гід.
- У мене науковий керівник був ну просто феєричною особою! Лінгвіст, професор літератури. Його як людину характеризує той випадок, коли він приїхав у Лос-Анджелес, знайшов у "жовтих сторінках" телефон Рея Бредбері, зателефонував і напросився на чашку кави.
Так от, він дуже мав велику любов до Шотландії. Стільки років про неї мріяв, вивчав літературну спадщину, і зрештою туди потрапив.
І ось їде він гірським серпантином. А воно дощ, мряка, ніц не видно. Раптом автомобіль глохне і більше не заводиться. Мій керівник виходить, те-се - не знає, що робити. А отже треба йти за поміччю. І от іде він тим серпантином, вже спускається вечір. Зрештою, дотьопав до якогось села. Пам'ятав же, що шотландці дуже скупі і закриті до чужинців, але що мусив робити? Постукав у двері якоїсь хатки. Відкриває стара баба. Він їй: так і так, машина зламалася, треба якось переночувати десь, я весь змок...
Баба, мало не зціпивши зуби, пускає його в дім. Наливає йому якогось ріденького пішла і кладе дві тонесенькі черстві скибки хліба. Чоловік поїв, говорити нема про що, баба втупилася в нього і дивиться. І мовчить. Зрештою, чоловік не втерпів і каже:
- Як казав великий шотландський поет Бернс про гостинність тутешніх людей, **** (і цитує його вірш про гостинність, я цього вірша по пам'яті не відтворю:))
Баба одразу наче ожила:
- Ви знаєте Бернса? - вражено спитала вона.
- Ну звісно!
- А напам'ять?
- Можу і напам'ять! - і чоловік продекламував кілька строчок.
Баба ошелешено на нього подивилася, потім покликала якогось свого внучка, чи кого там, і щось шепнула на вухо.
За деякий час у хату повалив люд. Принесли м'яса, вина, накрили стіл. Навіть прикотив хтось голову сира. Чоловіка мало не поставили на стілець і змусили читати вірші Роберта Бернса. На очах у слухачів були сльози :)
Зрештою, місцеві чоловіки уже під хмелем почали доколупуватися до єврея:
- Ну скажи, ти ж шотландець! Ти не можеш бути не шотландцем!
- Так, я шотландець! - визнав гордо єврей.
А один дідок підійшов до нього, обійняв, і мало не ридаючи сказав:
- А Роберт Бернс - живий! - і з надією: - Живий, правда ж?
Ізраїль,
щасливі люди,
під склом,
гори,
мандрівки