Підходжу до ятки, замовляю сміттєві пакети на 120 літрів - виносити будівельне сміття з майстерні. Дядько-продавець мило зі мною спілкується, а коли я даю йому гроші, то замість здачі лізе до себе в сумку і витягає пом'яту футболку. Розправляє її з гордістю, показує надпис: "Я спілкуюся українською! Хочу, аби мої діти спілкувалися українською!". "Де взяли таку?" - питаю. "Перед Домом роздавали!" - ще більше пишаючись відповів він. І сяє просто. Наче серед натовпу зустрів "свого".
Між тим, gazeta.ua
передрукували мій мовний пост, зробивши щось наче колонку. Колонка викликала висєр емоцій у тролів. Я вже думала про це, тепер думаю знову і знову: скільки людям мають платити за тролінг, аби вони просто топталися ногами по рідному? За скільки б ви продалися? От пише чувак, каже, що вчився у 86 школі - а це ж дуже хороша школа наче. Я жила біля цієї школи 18 років, на Хрещатику,25. Гарні там діти вчилися. Ну і пише грамотно. Але пише ахінею. Скільки коштує зрадництво? П'ятсот доларів? Тисячу? Дві?