Nenavysti post
А от ще я давно хотіла спитати індієфілів: за що ви любите Індію? Я чую лише ахи та охи, інколи закиди в стилі «той, хто не любить Індію, просто не доріс як людина»… Я тут втретє. Відверто кажучи, позитивні зміни у сприйнятті сталися. Я дуже розчулена тим, як індійці готові допомогти. Не можу перерахувати, скільки разів люди, медики, зупиняли мене і перепитували, що з ногою і чи точно я прийняла усі медичні засоби для обеззараження і загоєння. Купу разів люди зупинялися і піднімали мені мотоцикл, помагали, коли він глючив, перевіряли тиск в шинах, … коротше, всіляко підтримували. Але з іншого боку, моя нелюбов до країни лишилася.
Тут брудно. Тут не міняють простирадла в готелях і викидають сміття просто на землю чи у річки (це не стосується Ладаку).
Тут зневажають білих і зневажають своїх. Про білих Латіф у відвертості подався, мовляв, за що ж нам таке, це ж як паводок, вони нахлинуть сюди, а ми мусимо їх обслуговувати і гнути спини, але нічо, вони підуть, а Індія вистоїть! Своїх вони зневажають - та хоч приклад з попереднього посту, де посередники наживаються на тяжкій праці своїх же! Сама кастова система мені глибоко неприємна і неприйнятна. Делійці, господарі світу, реально бикують у кафешках Ладаку, бо вони ж круті, а тут працює бидлота…
Тут розводять на гроші. Мене це вибішує. Останні два приклади. Замовила вечерю в гестхаузі, там типу сімейна вечеря, готують на сім’ю і постояльцям дають. Тобто загальний казан рису і всіх цих підливок-овочей… Я сильно отруїлася, кажу, що їсти не буду. В кінці перебування мені виставляють рахунок у 150 рупій (а це нехіло як для простого дала) за їжу, яку я не їла. Хоча вони її з’їли, звісно ж.
Або у книжковому. Прошу дозволу відфоткати один текст, вони не дають. Я пропоную заплатити символічно. Пропоную 50, 100 рупій. Ні. Просять 300! 300 рупій за що? Ви розумієте, я за право перефоткати одну главу книжки по текстилю (яка сама по собі коштує 5000 і тому я її купити не можу, а бібліотек тут нема) плачу майже стільки, скільки майстриня отримує за місяць… Мене тоді ця ситуація дуже висадила. Не могла два дні заспокоїтися. Продавці видно тішилися, як намахали «лоха». Я ж то платила за знання. А вони тупо брали гроші, бо вважають білих лохами, готовими платити за нічого.
Мене злить ставлення до жінок. Нас, людей із заходу, вважають «розпустними». Вичитала у одному індійському журналі, що у них спільний термін для позначення «проституток» і західних жінок. Мовляв, ми всі куримо, п’ємо, одягаємося у короткі речі, ведемо себе відверто, а отже ми проститутки. Та ще й яловичину їмо.
Дратує їхня шумність, шум скрізь. Бібікання, крики, нерозуміння приватного простору. Так, ментальність. Але ця ментальність несумісна з моєю. Бо коли я сиджу напівгола в кімнаті, і хтось стукає в двері, і я кажу «вейт е секонд» щоб вдягнутися, а чувак вламується в двері, бо йому треба щось мені сказати… І таке не раз було і не два, вони просто не розуміють, що інколи не хочеться, аби тебе смикали, аби питали звідки ти і як тебе звати, аби підсідали за столик…
Про туристичну мафію я взагалі мовчу і плачу.
Тепер от з острахом думаю про Непал і Пакистан, це ж та сама Індія, певне. Я сита по горло Індією… І хоч сумарно мені тут днів 8 лишилося (це до Непалу і перед Пакистаном), але я не хочу тут бути і цей час. Якби не петрогліфи, я б сюди НІКАДА не сунулася б повторно.
А хтось знаходить тут мудрість! Я вважаю, що такі люди шукають юпі-мудрість, таку, просто додай води. Ви у нас знайдіть мудрість. У наших філософів і мудреців. Без 500 баксів на квитки. Я повторю ще раз слова одного чоловіка-брахмана, які він сказав, ще коли я вперше тут була: справжні просвітлені не спілкуються з туристами і не продають «мудрість» за гроші, а сидять самотньо в лісах і пустелях. І Ошо теж казав розумну штуку, що легко медитувати, сидячи в Гімалаях, а ви промедитуйте-но на базарній площі!
До речі, писала я це все ще в автобусі. А зараз я в Джамму. Це моє персональне пекло. Аби не складнощі з отриманням пакистанської візи, я б забила на все і втекла в чисту і милу серцю Україну. Індія - це навіть гірше, ніж Монголія. В Монголії хоча б від людей втекти можна.