Мексиканські нарковійни: боротьба за владу, боротьба за людей
Писалося для полтавського тематичного видання "Біла альтанка" bila_altanka
Ми стояли біля заправки у якомусь безіменному мексиканському містечку. Поблизу ошивалося двоє підлітків. Враз з-за рогу із ревом вилетів чорний поліцейський пікап. Дужі хлопці із автоматами в секунду вискочили з машини та буквально налетіли на підлітків. Кинули їх у придорожній пил (нам під ноги!), заламали руки, заклацнули у наручники, і, радісно помахавши нам рукою, потягнули полонених до машини. Ось так ми стали свідками взяття тих, хто належить до «наркоманської мафії». Тільки образ «жовторотих» юнаків зовсім не в’язався із уявленням про тих, кого тут називають “narcos”.
Чому Мексика?
Мандруючи Мексикою, я багатьох питала про ситуацією із наркомафією. Чому саме тут? Загалом мексиканці охоче говорять на тему наркосів та боротьби мафіозних кланів при владі. Але - на кухні і пошепки.
За їх розповідями, зростання потужності і чисельності у складі наркокартелів спричинено кількома чинниками. Перш за все те, що Мексика лежить на шляху між США (основний споживач наркотиків) і країнами-виробниками у Латинській Америці. Другий чинник - це низький рівень життя і відсутність перспектив для молоді. У Мексиці, попри те, що номінально освіта доступна кожному і є безкоштовною, насправді існують великі проблеми із фактичним доступом до неї. Більшість населення складається із індіанців, а їм важко забезпечити дітей початковою освітою через злиденність: треба вирощувати урожай і заробляти гроші, щоб виживати. І хоч останнім часом ця проблема вирішується шляхом забезпечення учнів їжею у обмін на певні роботи, виконані в школі, проте часто батьки вирішують забрати дітей звідти ще у підлітковому віці, аби з’явилися ще одні додаткові руки у господарстві. Як результат - величезний відсоток індіанців не володіють іспанською мовою, а, отже, не мають доступу до подальшого навчання. І навіть якщо врахувати тих, хто може поступити до внз, то статистика по країні, за словами антрополога Фернандо Оми, складає 20 абітурієнтів на одне місце. Витримати такий конкурс мало кому під силу, особливо без гарної початкової освіти.
За словами мешканця Мехіко Івана ті, хто не мають освіти і не можуть влаштуватися, мають кілька варіантів як вижити. Дехто працює у аутсорсі (передача виконання якоїсь частини бізнес-процесів іншим компаніям, часто в країнах з нижчим рівнем зарплат в цій сфері, наприклад, ведення бухгалтерії чи розробка програмного забезпечення). Це зовсім не той «аутсорс», який ми уявляємо в Україні: зарплати вище середнього, соціальні пакети, медична страховка. Із розповіді Івана, аутсорс у Мексиці - це робота без вихідних, без відпусток і без жодних соціальних гарантій. Інший варіант для людини без диплома - це вулична торгівля, саме тому вона настільки розповсюджена. Але улюблений варіант - це стати нарко. На думку молодих людей, краще прожити яскраве, насичене, дуже багате життя і померти молодим, ніж стояти з мотикою на пересохлому полі у надії заробити якісь копійки.
«Бідність, відсутність освіти та можливостей - це все стало благодатним ґрунтом для насильства, мафії та вербування до неї молодих членів. Гроші стали основною метою, і неважливо, яким шляхом вони прийшли», - розповідає мексиканський підприємець Крістобаль.
Білі дороги наркотрафіку
Мексиканська нарковійна почалася буквально кілька років тому, і на офіційному рівні це боротьба влади із наркокартелями - організаціями, котрі займаються перевезенням та експортом наркотиків у США. Однак думати, що це явище з’явилося лише недавно, помилково: такі організації існують вже близько 60-ти років. Але у 90-их роках розпалися крупні картелі Калі та Меделлін у Колумбії, а потужність мексиканських організацій зросла. Після того, як були заарештовані лідери головних мексиканських картелів, почалася справжнісінька війна за владу і лідерство. На думку пересічних мексиканців, війну за владу на незаконному наркоринку разом із мафіозі ведуть представники влади. «Краще б тих лідерів не садили. Було б спокійніше», - з гіркою іронією підсумовує свою розповідь журналіст Пабло із міста Сан Крістобаль.
Загалом, у Мексиці наркотиків споживають менше, ніж у США чи Канаді [1]. Та чи надовго? Після подій 11 вересня у Штатах запровадили суворіший контроль на кордонах, тож наркокартелям стало вигідно збувати товар на шляху до Штатів, особливо у прикордонних районах Мексики. Хоч Мексика і досі лишається головним постачальником нелегальних наркотиків до США, однак обсяги експорту зменшилися, рівень цін на наркопродукти всередині самої країни знизився. Таким чином, з 2001 року споживання наркотиків у Мексиці почало зростати.
Що ж везуть через Мексику у Штати? У першу чергу, це маріхуана та метамфетамін [2]. Здавалося б, всього лише «травичка», але саме вона приносить картелям половину прибутку. Більшість героїну у Штати завезено із Мексики, хоч Мексика сама по собі героїну виробляє мало. Те саме з кокаїном: 90% кокаїну, що є в обігу у Штатах, ввозиться через сусідню країну. 70% «товару», який проходить через Мексику як посередника, контролюють мексиканські мафіозі. Основні виробники наркотиків - Колумбія, Болівія та Перу.
Війна за владу
Власне, війна між наркос і владою - це не війна між поганими і хорошими, це війна за вплив. Розподіляються не лише райони збуту чи виготовлення, боротьба іде за контроль над торгівельними шляхами. Дороги Мексики - ось де розгортається вся «драма». Контролювати дороги, контролювати каравани - це мати вплив, владу і великі гроші. Те, що влада буцімто робить «офіційно» для боротьби з наркоторгівцями - лише вистава. Іван розповів випадок: колись двоє студентів опинилися не в тому місці не в той час. Солдати помилково прийняли їх за наркос і убили. Потім поклали біля них «ліві» автомати і офіційно оголосили, що убили двох наркоторгівців (покращення статистики!). Тоді університет вступився за своїх студентів, розкрутив це все діло. Солдати позадкували і показали історію у новому світлі: цих двох невинних убили зовсім не солдати, а «погані» наркос.
Як все почалося? Шість років назад було сфальсифіковано вибори, аби до влади не прийшло ліве крило. Буквально за кілька місяців країну окупувала армія, буцімто для уникнення війни і боротьби із «поганими хлопцями», а по суті - для придушення протестів проти нелегального захоплення влади. Боротьба із мафією була гарним прикриттям для того, аби вбивати чи викрадати «невигідних» людей. Ну, і для відмивання грошей, звісно. «Деякі люди роблять великі гроші на війнах наркомафії, це відбувається у всякій війні, і ця - не виняток. США дають гроші на закупівлю зброї для боротьби із мафією, ця програма називається "La Iniciativa Merida". Але ці гроші осідають у кишенях корумпованих політиків. Смішно, але на ці гроші купують-таки зброю. Але нелегальну і для власних наркокартелів», - розповідає Крістобаль.
Протистояння мафії державної і мафії недержавної вилилося у кровопролитну війну, і професія журналіста в Мексиці стала найнебезпечнішою у світі. У 2011 році було убито 10 журналістів, у 2010-му - 13. Загалом, починаючи з 2000 року, у Мексиці було вбито 80 журналістів. Таких показників немає навіть у статистиці воєнних журналістів.
Уряд бореться із наркокартелями, але, по суті, це неефективно, адже боротися проти самих себе неможливо. Так, проводять показові арешти задіяних у мафії високопосадовців. Виявляють цілі міліцейські підрозділи, які покривають наркос. Відкривають схеми, завдяки яким вигороджується діяльність мафії. Але це все, на думку мексиканців, робиться для замилювання очей тим же Штатам. Не більше. У цілому ситуація лишається незмінною. Ніяку країну це все не нагадує?
1. Trends in Production, Trafficking and Consumption of Methamphetamine and Cocaine in Mexico by Department of Family and Preventive Medicine, School of Medicine, University of California, San Diego, California, USA, 2009.
2. Cook, Colleen W., "Mexico's Drug Cartels" - 2007.
Ми стояли біля заправки у якомусь безіменному мексиканському містечку. Поблизу ошивалося двоє підлітків. Враз з-за рогу із ревом вилетів чорний поліцейський пікап. Дужі хлопці із автоматами в секунду вискочили з машини та буквально налетіли на підлітків. Кинули їх у придорожній пил (нам під ноги!), заламали руки, заклацнули у наручники, і, радісно помахавши нам рукою, потягнули полонених до машини. Ось так ми стали свідками взяття тих, хто належить до «наркоманської мафії». Тільки образ «жовторотих» юнаків зовсім не в’язався із уявленням про тих, кого тут називають “narcos”.
Чому Мексика?
Мандруючи Мексикою, я багатьох питала про ситуацією із наркомафією. Чому саме тут? Загалом мексиканці охоче говорять на тему наркосів та боротьби мафіозних кланів при владі. Але - на кухні і пошепки.
За їх розповідями, зростання потужності і чисельності у складі наркокартелів спричинено кількома чинниками. Перш за все те, що Мексика лежить на шляху між США (основний споживач наркотиків) і країнами-виробниками у Латинській Америці. Другий чинник - це низький рівень життя і відсутність перспектив для молоді. У Мексиці, попри те, що номінально освіта доступна кожному і є безкоштовною, насправді існують великі проблеми із фактичним доступом до неї. Більшість населення складається із індіанців, а їм важко забезпечити дітей початковою освітою через злиденність: треба вирощувати урожай і заробляти гроші, щоб виживати. І хоч останнім часом ця проблема вирішується шляхом забезпечення учнів їжею у обмін на певні роботи, виконані в школі, проте часто батьки вирішують забрати дітей звідти ще у підлітковому віці, аби з’явилися ще одні додаткові руки у господарстві. Як результат - величезний відсоток індіанців не володіють іспанською мовою, а, отже, не мають доступу до подальшого навчання. І навіть якщо врахувати тих, хто може поступити до внз, то статистика по країні, за словами антрополога Фернандо Оми, складає 20 абітурієнтів на одне місце. Витримати такий конкурс мало кому під силу, особливо без гарної початкової освіти.
За словами мешканця Мехіко Івана ті, хто не мають освіти і не можуть влаштуватися, мають кілька варіантів як вижити. Дехто працює у аутсорсі (передача виконання якоїсь частини бізнес-процесів іншим компаніям, часто в країнах з нижчим рівнем зарплат в цій сфері, наприклад, ведення бухгалтерії чи розробка програмного забезпечення). Це зовсім не той «аутсорс», який ми уявляємо в Україні: зарплати вище середнього, соціальні пакети, медична страховка. Із розповіді Івана, аутсорс у Мексиці - це робота без вихідних, без відпусток і без жодних соціальних гарантій. Інший варіант для людини без диплома - це вулична торгівля, саме тому вона настільки розповсюджена. Але улюблений варіант - це стати нарко. На думку молодих людей, краще прожити яскраве, насичене, дуже багате життя і померти молодим, ніж стояти з мотикою на пересохлому полі у надії заробити якісь копійки.
«Бідність, відсутність освіти та можливостей - це все стало благодатним ґрунтом для насильства, мафії та вербування до неї молодих членів. Гроші стали основною метою, і неважливо, яким шляхом вони прийшли», - розповідає мексиканський підприємець Крістобаль.
Білі дороги наркотрафіку
Мексиканська нарковійна почалася буквально кілька років тому, і на офіційному рівні це боротьба влади із наркокартелями - організаціями, котрі займаються перевезенням та експортом наркотиків у США. Однак думати, що це явище з’явилося лише недавно, помилково: такі організації існують вже близько 60-ти років. Але у 90-их роках розпалися крупні картелі Калі та Меделлін у Колумбії, а потужність мексиканських організацій зросла. Після того, як були заарештовані лідери головних мексиканських картелів, почалася справжнісінька війна за владу і лідерство. На думку пересічних мексиканців, війну за владу на незаконному наркоринку разом із мафіозі ведуть представники влади. «Краще б тих лідерів не садили. Було б спокійніше», - з гіркою іронією підсумовує свою розповідь журналіст Пабло із міста Сан Крістобаль.
Загалом, у Мексиці наркотиків споживають менше, ніж у США чи Канаді [1]. Та чи надовго? Після подій 11 вересня у Штатах запровадили суворіший контроль на кордонах, тож наркокартелям стало вигідно збувати товар на шляху до Штатів, особливо у прикордонних районах Мексики. Хоч Мексика і досі лишається головним постачальником нелегальних наркотиків до США, однак обсяги експорту зменшилися, рівень цін на наркопродукти всередині самої країни знизився. Таким чином, з 2001 року споживання наркотиків у Мексиці почало зростати.
Що ж везуть через Мексику у Штати? У першу чергу, це маріхуана та метамфетамін [2]. Здавалося б, всього лише «травичка», але саме вона приносить картелям половину прибутку. Більшість героїну у Штати завезено із Мексики, хоч Мексика сама по собі героїну виробляє мало. Те саме з кокаїном: 90% кокаїну, що є в обігу у Штатах, ввозиться через сусідню країну. 70% «товару», який проходить через Мексику як посередника, контролюють мексиканські мафіозі. Основні виробники наркотиків - Колумбія, Болівія та Перу.
Війна за владу
Власне, війна між наркос і владою - це не війна між поганими і хорошими, це війна за вплив. Розподіляються не лише райони збуту чи виготовлення, боротьба іде за контроль над торгівельними шляхами. Дороги Мексики - ось де розгортається вся «драма». Контролювати дороги, контролювати каравани - це мати вплив, владу і великі гроші. Те, що влада буцімто робить «офіційно» для боротьби з наркоторгівцями - лише вистава. Іван розповів випадок: колись двоє студентів опинилися не в тому місці не в той час. Солдати помилково прийняли їх за наркос і убили. Потім поклали біля них «ліві» автомати і офіційно оголосили, що убили двох наркоторгівців (покращення статистики!). Тоді університет вступився за своїх студентів, розкрутив це все діло. Солдати позадкували і показали історію у новому світлі: цих двох невинних убили зовсім не солдати, а «погані» наркос.
Як все почалося? Шість років назад було сфальсифіковано вибори, аби до влади не прийшло ліве крило. Буквально за кілька місяців країну окупувала армія, буцімто для уникнення війни і боротьби із «поганими хлопцями», а по суті - для придушення протестів проти нелегального захоплення влади. Боротьба із мафією була гарним прикриттям для того, аби вбивати чи викрадати «невигідних» людей. Ну, і для відмивання грошей, звісно. «Деякі люди роблять великі гроші на війнах наркомафії, це відбувається у всякій війні, і ця - не виняток. США дають гроші на закупівлю зброї для боротьби із мафією, ця програма називається "La Iniciativa Merida". Але ці гроші осідають у кишенях корумпованих політиків. Смішно, але на ці гроші купують-таки зброю. Але нелегальну і для власних наркокартелів», - розповідає Крістобаль.
Протистояння мафії державної і мафії недержавної вилилося у кровопролитну війну, і професія журналіста в Мексиці стала найнебезпечнішою у світі. У 2011 році було убито 10 журналістів, у 2010-му - 13. Загалом, починаючи з 2000 року, у Мексиці було вбито 80 журналістів. Таких показників немає навіть у статистиці воєнних журналістів.
Уряд бореться із наркокартелями, але, по суті, це неефективно, адже боротися проти самих себе неможливо. Так, проводять показові арешти задіяних у мафії високопосадовців. Виявляють цілі міліцейські підрозділи, які покривають наркос. Відкривають схеми, завдяки яким вигороджується діяльність мафії. Але це все, на думку мексиканців, робиться для замилювання очей тим же Штатам. Не більше. У цілому ситуація лишається незмінною. Ніяку країну це все не нагадує?
1. Trends in Production, Trafficking and Consumption of Methamphetamine and Cocaine in Mexico by Department of Family and Preventive Medicine, School of Medicine, University of California, San Diego, California, USA, 2009.
2. Cook, Colleen W., "Mexico's Drug Cartels" - 2007.