Світанок сексу. Доісторичні витоки сучасної сексуальності.
Не встигла я прочитати цю книжку Крістофера Раєна та Касільди Джети англійською, як вийшов її український переклад. Я прочитала лише половину, певно, рано ще писати відгук, але книжка мене страшенно захопила, тому змовчати не можу.
Власне, основна ідея така, що пропагована як єдино правильна у стосунках моногамія, парний шлюб і т.д. - це є "стандартний наратив", який не має нічого спільного із нашою природою і став продуктом часів неолітичної революції, тобто переходу від збиральництва/мисливства до відтворювального господарства. Я не думала, що знайду там щось принципово нове, адже ще з підліткового віку я цілком і повністю за цю ідею і не розумію сенсу моногамії. У книжці ж зібрано блискучий фактаж, подано купу прикладів, які підтверджують цю ідею. При чому виглядають вони не притягнутими за вуха. Ще наразі страшенно подобається, як розписані різні аспекти, які випливають з "проміскуїтету" (автори, власне, самі кажуть, що вимушені вживати цей термін, але під ним не мають на увазі чогось негативного - це просто спосіб якось назвати інакші сексуальні стосунки). Коли наводять приклади суспільств, де, скажімо, нема зациклення на "біологічному батьківстві", і за дітей несе відповідальність кожен, а діти у кожному бачать допомогу і підтримку. І такі суспільства є успішними, діти є щасливими! Батьки теж! Де (у традиційних збиральницьких суспільствах) жінка не має бути залежною від матеріальних благ чоловіка, які мусить обмінювати на еротичні послуги - нема власництва, нема бідності/багатства, встановлюються тісні позитивні соціальні зв'язки всередині громади... Коротше, дуже багато чого зачіпається, і переказати це в двох словах неможливо. Висновок - моногамія, власництво і ревнощі - це все продукт "цивілізації", аграрної цивілізації, чи як це назвати...
Сама книжка: гарне видання, чудовий переклад. Єдине зауваження: прямо у тексті зустрічаються "підписи до малюнків", а самих малюнків нема. Пожлобилася "Темпора" на малюнки, чи що? Ну, але, принаймні, сторінки у правильному порядку зібрані і нема такої дикості, як у їхньому ж виданні "Оргазм і Захід".
Ну і деякі цитати:
"Первістки часто ревнують, коли в родині народжуються наступні діти. Мудрі батьки завжди приділяють особливу увагу тому, щоб переконати першу дитину, що вона назавжди залишиться особливою, що поява малюка не несе жодної загрози її статусу, і що любові вистачить на всіх. То чому так легко повірити, що материнська любов - не пропозиція з нульовою сумою на балансі, а от любов сексуальна - ресурс обмежений? Еволюційний біолог Річард Докінс ставить слушне запитання (..): "Чи справді так очевидно, що неможливо любити більше, ніж одну людину? Нам вдається це у випадку батьківської любові (...), любові до книжок, їжі, вина, композиторів, поетів, курортів, друзів... але чому любов еротична єдиний виняток, який одразу ж визнають, навіть не подумавши?"
"Нас заплутує та дезінформує нічим не обґрунтована, але постійно повторювана мантра про природність сімейного щастя, жіночої сексуальної стриманості та моногамії в мирі і злагоді до могильної плити - наратив, який стравлює чоловіків і жінок у трагічному танго нереалістичних очікувань, дедалі більшої фрустрації та приголомшливого розчарування. (...) ...ми тягнемо на собі вагу "головної тривоги сучасного кохання", а саме "очікування, що романтика та сексуальне бажання можуть тривати в парі все життя, попри численні докази зворотного".
"Подумайте про це. Жоден примат, що живе в групах, не є моногамним, а зрада задокументована в усіх людських суспільствах, які підлягали дослідженню, - навіть у тих, де перелюбників запросто забивають камінням до смерті. З огляду на таку криваву відплату, важко зрозуміти, яким чином моногамія може бути "природною" для нашого виду. Чому так багато людей ризикують репутацією, сім'єю, кар'єрою - навіть президентськими повноваженнями - заради чогось, що суперечить людській природі?Якби моногамія була давньою, сформованою в ході еволюції визначальною рисою нашого виду, як наполягає стандартний наратив, ці повсюдні відхилення були б рідкісними, а такі моторошні заходи контролю - непотрібними. Жодній істоті на Землі не треба погрожувати смертю, щоб вона діяла в межах приписаного їй природою"
"Коли антропологи твердять, що ніде не зустрічали "істинного матріархату", то уявляють собі дзеркальний відбиток патріархату, а таке уявлення не враховує, що жінки і чоловіки по-різному осмислюють владу і користуються нею.
"Як би змінилися поширеність та спосіб побутування ревнощів у західних суспільствах, якби не було економічної залежності, котра перетворює сексуальний доступ до жінки на суворо контрольований товар і робить заручниками жінку та її дітей? Що якби економічна впевненість та позбавлена провини сексуальна дружба була легко доступна для більшості чоловіків і жінок, як у більшості суспільств, які ми обговорили (...)? Що якби жодна жінка не турбувалася, що зруйновані стосунки залишать її та її дітей покинутими та вразливими? Що якби пересічний хлопець знав, що завжди зможе знайти когось, щоб любити? Що якби всі ми не виросли, чуючи, що справжнє кохання має бути одержимим та власницьким. Що якби ми, як мосуо, шанували гідність та автономію тих, кого любимо?"