Ярослав і утрєннікі

[gohatto_n]

Ярослав у мене якась асоціальна дитина. Сьогодні привели на роботу до чоловіка взяти участь у ранку з нагоди Миколая, про якого, до речі, ні слова не було згадано, ну але то таке. (про те, що вели свято російською, я стримуюся і майже мовчу. Як і про цукеркові подарунки)
Дитя довго стояло в стороні. Його абсолютно не цікавило те, як розпинається "

Comments

[yjelia]

та просто роблять без душі, аби зробити
треба шукати місце, щоб робили гарно
ми, як Вадиму було рочки 2, обійшли всі варіанти і вирішили, де добре і ходимо. (Київ завеликий, щоб іще тут всі варіанти обходити :) )
а як я була маленька, абалдєнні утрєніки робили в обласній бібліотеці, де працює і досі моя тьотя, повністю своїми силами. розподіляли ролі, шили чи позичали костюми... і було дуже-дуже класно завжди.
я туди ходила навіть як вже велика була. востаннє мені було років 12, якщо не більше, але я все одно туди збиралася в костюмі весни :) але відмінилося через якийсь ремонт і більше не було утрєніків. і так закінчилося дитинство :)
але цього року після довжезної перерви вони знов утрєнік роблять (тьотя довбала молодь кілька років "да, были люди в наше время, не то, что нынешнее племя" і нарешті пройняло). підемо подивимося, чи буде так само гарно.
а я, як була маленька, уявляла собі з упевненістю, що як виросту, ходитиму на якусь роботу, і на Новий рік ми будемо там дружним колективом робити дітям утрєніки. я собі навіть уявляла часом, ким би я могла бути...
це одне з найбльших розчарувань в моєму житті :)