Українська гравюра. частина 2.
фрагмент гравюри Галяховського Д. "Апофеоз Мазепи"
Представляю другу частину Української гравюри і хочу розказати вам не стільки про майстрів, скільки про зображення.
Розвиток граверства почався в Україні в 70-х роках 17 ст. і досяг свого розквіту за гетьманування Івана Степановича Мазепи. Заснована школа О.Тарасевичем в Києві в Лаврі, Києво-Могилянська академія, осередок граверів в Чернігові, (пізніше в Почаєві ) дозволила виховати цілу плеяду високого рівня майстрів, що існували в руслі тодішнього європейського мистецтва. Сама ж ця українська майстерність, її впливи і мода сягала Польщі, Румунії, Литви-Білорусі, Молдови, Московії.
Отже дві гравюри з зображенням одного Героя, прижиттєвим зображенням, між іншим.
Гравюра Данила Галяховського називається "Апофеоз Мазепи".
У розвідці Є.Маланюка «Мазепа - тло і постать» такий опис цієї гравюри: «Гравюра представляє жахливий образ бурі, землетрусу, загальної руїни, але на цьому страшному тлі невгнуто стоїть величава постать гетьмана, сперта на свій родовий герб. Одягнений по-похідному, Мазепа в лівій руці піднімає булаву, а правою опирається на щит. Справа шість алегоричних постатей муз і чеснот, алегорії мистецтва і науки, що розцвіли під його покровительством; зліва - дві постаті: Віри й Батьківщини.
Над усією групою витає Свята Трійця, а внизу видно міста, взяті Мазепою, і цитата з Горація: «Якщо буде треба, безстрашно поляжу під руїнами упадаючого світу».
Гравюра виконана в 1708 році - тобто за рік до смерті Мазепи і до початку Катастрофи.
На жаль, вдалось знайти тільки фрагмент гравюри - тому читайте опис і вираховуйте чого не вистачає.
Доля цієї гравюри драматична. Всім відомо чим закінчилась війна Мазепи - переміг Петро 1. З його наказу був зігнаний церковний собор і, під страхом смерті всім присутнім, на ім'я Мазепи - фундатора, благодійника і покровителя багаточисленних церков України, була накладена анафема, зображення його знищувались - тому ми досі так і не знаємо, як саме виглядав Мазепа, при житті ж, мабуть, мальований неодноразово.
Гравюра Галяховського була виконана на шовку і хтось із Києво-Могилянської академії, рятуючи зображення, підшив її під святу Плащаницю і так врятував.
До 1944 року, гравюра знаходилась у бібліотеці Красінських у Варшаві і в цьому ж році згоріла під час Варшавського повстання. Залишилися тільки її фотографії....
фрагмент гравюри Мігури І.
повний вигляд гравюри Мігури І.
Гравюра Івана Мігуризроблена на металі, так званий мідьорит. На металевій дошці роблять голкою малюнок, а заглиблення елементів зображень посилюють шляхом травлення металу кислотами, витравлені місця наповнюють фарбою і на спеціальному станку друкують відбиток на зволоженому папері.
До слова, граверством на міді займався Тарас Шевченко, за що був удостоєним званням Академіка Петербурзької Академії живопису. В життєписах Тараса можна зустріти фразу типу того, що він перший почав відроджувати голандську техніку (голандську чи ще якусь іноземну - забула).
Я от думаю, а може він відроджував техніку ту, що ближче і яку він міг бачити в Україні - київську? (ще до слова, а хтось звернув увагу, які на Тарасових картинах обличчя? Особливо прикольно дивитися на Діогена чи Телемака з типово українськими рисами:) Не вірите? - самі дивіться)
Гравюра Мігури Princeps Ecclesiarv Trivmphans Sancta Sophia Augvsto Militas Nomini Mazepiano…», 1706 р. складається з чотирьох частин: перша - надпис, герб гетьмана і всілякі емблеми; друга - гетьман в лицарських шатах та шоломі із страусовими перами, навколо нього розміщені жіночі алегоричні постаті (шість галузей знання), третя - Христос із 6-ма фігурами святих, остання - церкви, які побудував Мазепа. На гравюрі Мігури Мазепа закутий у лати, у шоломі, поза велична, впевнений у собі - зображено його апофеоз, але,
на превеликий жаль, немає чіткого зображення обличчя.
Але на обидвох гравюрах Мазепа худощавий і має вуса, так що можна сміливо зробити висновки, що Мазепа був стрункий, носив пишні вуса і не носив бороди.
Оригінал гравюри зберігається в Національній бібліотеці міста Києва.
Обидві гравюри, само собою зрозуміло, виконані в стилі українського бароко.
Як то звично, інтернет не переповнений зображеннями, тому на якість не ображайтесь - добре, що хоч таке є.
Обидві гравюри взяті в портретній галереї Івана Мазепи