Згадалось по прочитанні деякої частини моєї френд-лєнти
Що ж таке малорос?
Це - тип національно-дефективний, скалічений психічно, духово,
У нас малоросійство було завжди хворобою не лише півінтелігентською, але - й передовсім - інтелігентською, отже, поражало верству, що мала виконувати роль мозкового центру нації.
І в цім - с у т ь проблеми.
Скажемо коротко і забігаючи наперед: проблема українського малоросійства є однією з найважніших, якщо не центральних проблем, безпосередньо зв'язаних з нашою основною проблемою - проблемою державності. Що більше: це є та проблема, що першою встане перед державними мужами вже Державної України. І ще довго, в часі тривання й стабілізації державності, та проблема стоятиме першоплановим завданням, а для самої державності - грізним мементо (нагадуванням).
Малоросійство - то не москвофільство і не ще яке-небудь фільство. То - неміч, хвороба, каліцтво внутрішньонаціональне. Це - національне п о р а ж е н с т в о.
Але малоросійство - це не політика і навіть не тактика, лише завжди апріорна і тотальна к а п і т у л я ці я .
Капітуляція ще п е р е д б о є м .
Діячі Центральної Ради малоросами не були. Вони були здебільше тими, що їх окреслюється виразом „свідомі українці” (р. 1918 досить двозначно казали „переконаний українець”). Але майбутній історик не зможе політику Центральної Ради пояснити інакше, як присутністю в ній політичного малоросійства, яким були люди того покоління отруєні: брак найелементарнішого національного інстинкту і параліч політичної волі - були наявні.
Малоросійство, як показує досвід, одночасно плекається також систематичним впорскуванням комплексу меншовартості («ніколи не мали держави», «темне селянство», «глупий хохол» і т. п.), насмішкуватого відношення до національних вартостей і святощів. Це - систематичне висміювання, анекдотизування й глузування зі звичаїв, обичаїв, обрядів, національної етики, мови, літератури, з ознак національного стилю, реалізації якого ставляться систематичні, планові й терором підперті перешкоди. Є.Маланюк "Малоросійство"
------------------------------------------------------
Цей вселенський плач, ці істерики, що Свобода пройшла в парламент - дістав. Деяким за декілька днів пам'ять відібрало: безконтрольне розкрадання, ряд планомірних брутальних заходів (які і будуть продовжуватись) по створенню диктатури, грубий нещадний алогічний навіть бєзпрєдєл, національне принижиння ("мьі іх развєлі как катят"(с)) спрямоване на асиміляцію, на ліплення національності російськомовних українців - прихильних більше до Росії ніж України;
планована зміна зовнішньополітичного вектору з ЄС на ЄЕП;
і імпотентна парламентська опозиція, що в принципі нічого не може протиставити наглому, безпощадному маршу Партії Регіонів.
У висліді реальна загроза опинитися знов в якій-небудь нео-імперській структурі російського розливу.
Структура то так собі - економічно загроза відносна,
соціально - бздєц повний;
національно: вже українськості, без сумнівів (вони і від себе, через кордон скільки зусиль для цього докладають: казку про "єдиний народ" зліпили у нас буквально на очах, за декілька років вона повністю заволодіє розумом росіян), існуванню народу, як національної спільноти вже шанса не дадуть.
Кремль на пару з місцевими ПР доконає. Вже старається - руками Януковича (не будемо ж ми вважати Колєсніченко, Табачника чи іншу наволоч самостійними фігурами?)
Нє, її залишать - десь у скансенах, як регіональний прояв общєрусской культурьі - поющая і пляшущая Малороссия (с).
Ні країни, ні народу в перспективі.
Достатньо? Подобається?
Так в цих умовах я взагалі дивуюсь, що так мало Свободи пройшло - видно заникання інстинкту самозбереження більше, ніж здавалось. Але скоріше - це традиційна українська недорікуватість і благодушність, бо імпотентній Батьківщині, що вже по-всякому показала себе в минулому парламенті, одначе так і не показала, що вона партія, що може захистити національні інтереси, було віддано майже 26%. Як і "темній конячці" з тією же риторикою "за все хороше, проти всього поганого" Удару 14%.
Деякі хочуть бути красивим для світу? Серця болять за гіпотетичні образи євреїв чи негрів, за те, що геям не дадуть провести свій парад?
Дбають про всю напрацьовану демократичну правильність, забуваючи про те, що Україна не має тих спокійних умов, що має США і Європа. Та й ті останні, щоб дійти до нинішньої благості пройшли свій довгий шлях, де зовсім не були м'якими і пухнастими.
Та подбайте врешті-решт про Україну, про україців, до яких ви начебто належите.
P.S. до розфренду готова.
Це - тип національно-дефективний, скалічений психічно, духово,
У нас малоросійство було завжди хворобою не лише півінтелігентською, але - й передовсім - інтелігентською, отже, поражало верству, що мала виконувати роль мозкового центру нації.
І в цім - с у т ь проблеми.
Скажемо коротко і забігаючи наперед: проблема українського малоросійства є однією з найважніших, якщо не центральних проблем, безпосередньо зв'язаних з нашою основною проблемою - проблемою державності. Що більше: це є та проблема, що першою встане перед державними мужами вже Державної України. І ще довго, в часі тривання й стабілізації державності, та проблема стоятиме першоплановим завданням, а для самої державності - грізним мементо (нагадуванням).
Малоросійство - то не москвофільство і не ще яке-небудь фільство. То - неміч, хвороба, каліцтво внутрішньонаціональне. Це - національне п о р а ж е н с т в о.
Але малоросійство - це не політика і навіть не тактика, лише завжди апріорна і тотальна к а п і т у л я ці я .
Капітуляція ще п е р е д б о є м .
Діячі Центральної Ради малоросами не були. Вони були здебільше тими, що їх окреслюється виразом „свідомі українці” (р. 1918 досить двозначно казали „переконаний українець”). Але майбутній історик не зможе політику Центральної Ради пояснити інакше, як присутністю в ній політичного малоросійства, яким були люди того покоління отруєні: брак найелементарнішого національного інстинкту і параліч політичної волі - були наявні.
Малоросійство, як показує досвід, одночасно плекається також систематичним впорскуванням комплексу меншовартості («ніколи не мали держави», «темне селянство», «глупий хохол» і т. п.), насмішкуватого відношення до національних вартостей і святощів. Це - систематичне висміювання, анекдотизування й глузування зі звичаїв, обичаїв, обрядів, національної етики, мови, літератури, з ознак національного стилю, реалізації якого ставляться систематичні, планові й терором підперті перешкоди. Є.Маланюк "Малоросійство"
------------------------------------------------------
Цей вселенський плач, ці істерики, що Свобода пройшла в парламент - дістав. Деяким за декілька днів пам'ять відібрало: безконтрольне розкрадання, ряд планомірних брутальних заходів (які і будуть продовжуватись) по створенню диктатури, грубий нещадний алогічний навіть бєзпрєдєл, національне принижиння ("мьі іх развєлі как катят"(с)) спрямоване на асиміляцію, на ліплення національності російськомовних українців - прихильних більше до Росії ніж України;
планована зміна зовнішньополітичного вектору з ЄС на ЄЕП;
і імпотентна парламентська опозиція, що в принципі нічого не може протиставити наглому, безпощадному маршу Партії Регіонів.
У висліді реальна загроза опинитися знов в якій-небудь нео-імперській структурі російського розливу.
Структура то так собі - економічно загроза відносна,
соціально - бздєц повний;
національно: вже українськості, без сумнівів (вони і від себе, через кордон скільки зусиль для цього докладають: казку про "єдиний народ" зліпили у нас буквально на очах, за декілька років вона повністю заволодіє розумом росіян), існуванню народу, як національної спільноти вже шанса не дадуть.
Кремль на пару з місцевими ПР доконає. Вже старається - руками Януковича (не будемо ж ми вважати Колєсніченко, Табачника чи іншу наволоч самостійними фігурами?)
Нє, її залишать - десь у скансенах, як регіональний прояв общєрусской культурьі - поющая і пляшущая Малороссия (с).
Ні країни, ні народу в перспективі.
Достатньо? Подобається?
Так в цих умовах я взагалі дивуюсь, що так мало Свободи пройшло - видно заникання інстинкту самозбереження більше, ніж здавалось. Але скоріше - це традиційна українська недорікуватість і благодушність, бо імпотентній Батьківщині, що вже по-всякому показала себе в минулому парламенті, одначе так і не показала, що вона партія, що може захистити національні інтереси, було віддано майже 26%. Як і "темній конячці" з тією же риторикою "за все хороше, проти всього поганого" Удару 14%.
Деякі хочуть бути красивим для світу? Серця болять за гіпотетичні образи євреїв чи негрів, за те, що геям не дадуть провести свій парад?
Дбають про всю напрацьовану демократичну правильність, забуваючи про те, що Україна не має тих спокійних умов, що має США і Європа. Та й ті останні, щоб дійти до нинішньої благості пройшли свій довгий шлях, де зовсім не були м'якими і пухнастими.
Та подбайте врешті-решт про Україну, про україців, до яких ви начебто належите.
P.S. до розфренду готова.