Ігор Римарук
А час довкіл? Лякав, як лепрозорій!
Чи розібратись в ньому не могли б?
А може, є в тім умисел прозорий,
що запізнали й полиновий хліб?..
Куди пощезнуть відблиски примарні,
коли доба не черт і рез, а криз
високі строфи профільтрує крізь
цідилку з респіраторної марлі?
Так, це новий, немолодий мотив, -
але кого він вбив чи захистив?..
Перед «Автопортретом зі свічкою»
Тараса Шевченка
ви хто щедро платив на відомий мотив
дань усім одноденкам
а на кручу зіниці камінні котив -
не кляніться Шевченком
хоч насунули смушком собі на чоло
правдолюбіє кволе
там де триста як скло товариства лягло
не було вас ніколи
під воротами звідки нема вороття
гримав попіл у груди -
п’ястуком каяття обчухрали життя
вас і завтра не буде
ані вдень ні вночі піднебесні ключі
не дістать окоренком
не спроста шукачів що ішли при свічі
ви лякали Шевченком
та не клятви кликуш і не платний кунтуш
у Шевченковім спадку -
а кошуля катуш із незгашених душ
піднебесна загадка
і хоча шукача водномить від ключа
ви плечем одітрете
але світить йому молоденька свіча
та що з автопортрета