Sun-Франківськ
Не пам’ятаю, що сталося, але той день був не найкращим. Я сиділа перед монітором з думкою, що вже нічого не зміниш і тут натрапила на твіт Терези: «Хто зі мною стопом в Київ?». Я ще не вирішила в думках, чи треба їхати, але вже написала, що поїду. І то рішення було чудовим.
Так сталося, що на цю поїздку в мене було лише 2,5 дні, тому ми вирішили змінити Київ на Івано-Франківськ. Це було ближче, я ще там не була і ми обоє мали спільного друга - Юлю.
.
.
Автостоп - це неймовірні емоції. Ми приїхали до зупинки, з якої громадський транспорт їхав до Давидова (кінець Львова). Я побачила багато бабусь на зупинці і запропонувала Терезі почати стопити до Давидова. 7 гривень як не як J Пані, яка нам зупинилася, їхала якраз до Давидова. Ми стопили без табличок з надписом міст. Після неї нам зупинився пан, який спершу хотів, щоб ми заплатили, але через пару секунд включив доброту і вирішив завезти безкоштовно.
.
.
Саме місто для мене замале і запросте. Мені вистачило і півдня, аби скласти своє враження і зрозуміти, що більше туди би не їхала. Але! Я дуже люблю смачну їжу і те, що я їла там - надзвичайна смакота. Справа в тому, що у Сан-Франківську є мережа 23-х ресторанів, яких більше ніде нема. Вафлі з лососем в “Мануфактурі”, піца у “Fabbrica”, смачні оладки від Юлиної співмешканки - Наталі. У саме місто я не хочу повертатися, а от до тих вафель - хочу :)
.
.
Було дуже цікаво побачити де працює та живе Юля. Все таки люди, які роблять все у своєму житті гарно - великий приклад для мене.
Поверталися назад ми ще краще. Рівно за 6 хв. нам зупинився чоловік, який їхав до Львова. Він був вельми цікавим співрозмовником і підвіз нас до центру рідного міста. З машини я вийшла дуже щасливою. Щастя від подорожей розумієш після їхнього завершення. Тепер хочеться таки повернутися до ідеї з Києвом і далі бути в дорозі.