Strasbourg, capitale de Noël
Декілька місяців ми з Сянькою говорили про те, що наш Новий Рік треба зустріти за кордоном. Постійний пошук програм, міст та шансів і от в грудні ми натрапили на волонтерство з маршрутом Дрезден-Страсбург-Прага (24,12-03,01). Приблизно через півгодини заявки на участь були відправлені, приблизно через півгодини ми знали, що наше чудове бажання здійсниться. Саме в той час почалися переглядання фотографій наших пунктів призначення і малювання маршрутів) Ми були щасливими, а все тільки починалося.
Разом з нами їхала моя подруга Світланка. Що найпрекрасніше, так це те, що вона за 5 хв погодилася їхати разом з нами, не зовсім знаючи програми :) У Франції ми подружилися з Катею - вона для нас була справжньою людиною-знахідкою.
Перейду відразу до опису часу у Франції, бо саме на цю країну зараз настрій.
.
.
У Страсбург ми приїхали 26,01. Нас поселили в пані, яка була більше схожою на німкеню, ніж француженку. Аж в останні дні я зрозуміла, як нам пощастило з нею. Сянька раніше зрозуміла, що вона класна. Сам Страсбург мені відразу сподобався. Правда, аж пізніше я дізналася, що це місто - столиця Європи. Ну і столиця Різдва, відповідно :)
Ми постійно шукали дівчат, які були схожими на тих француженок, яких показують у фільмах. Хлопців-французів-з фільмів виявилося куди менше. Одного дня Сянька запропонувала піти в кіно. Відразу я була не дуже в захваті, а потім це було одним з кращого, що відбулося з нами. Ми щось переплутали, бо мали дивитися фільм про якогось підлітка, а натрапили на кіно з Одрі Тоту і всякою романтикою. Діалогів ми не розуміли і ніколи не знали, з чого сміються люди, які сидять поруч. Але сюжет був класним.
.
а ось і я в кінотеатрі
.
Якось ми гуляли містом, ходили по вузьких вуличках і проходили повз вікна, де хлопці співали французькі пісні. Ми потанцювали, послухали пісні, по-аплодували їм і пішли далі. Це так весело - танцювати на вулицях Франції. Пробували ми і автостоп. Дві машини не зупинилися, тому ми вирішили, що там не прийнято стопити у місті. Щодо їжі, то ХЛІБ. Ми постійно їли хліб :) То зараз смішно, але тоді було якось не дуже класно. Пані, в якої ми жили, подумала, що ми майже не їмо на сніданок, тож годувала нас хлібом. Організація на вечерю та обід давала теж різні булочки. І, крім того, ми хотіли попробувати французьку випічку (смакота!). Батарейки на моїй вазі розрядилися, тож я не можу сказати, як змінюється вага при двотижневій дієті "чай-хліб-глінтвейн-хліб".
.
а ось і хліб :)
.
Мені сподобалися устриці, кіш та обід, який був 01,01. Ну, ми ще трохи всякого пробували окрім хліба :) Там багато смачного та недорогого сиру та вино за 3 євро, від якого швидко п'янієш; там є офіціанти, яким більше, ніж 30 років; там Les Macarons такі смачні, що я й уявити не могла. А ще там пішохідні переходи біло-зелені, косметика дорожча, а машин в місті майже немає - всі їздять трамваями або на велосипедах. Там також був книжковий ярмарок, на якому я придбала " Le Petit Prince" (1946 р. саме в цьому році вийшла серія першого французького видання Маленького Принца) Ця книжка - мій найкращий сувенір!
.
.
У нас була екскурсія в Європарламент. Ми сиділи в кріслах депутатів і слухали промови декількох з них. Як потім дізналися, інші жителі не мають можливості піти на таку екскурсію. Її організували спеціально для учасників програми, по якій ми їздили. Неодноразово піднімалася тема Євромайдану. Дуже приємно, що Україну підтримують і говорять про її жителів так гарно. А на цьому фото ми з Сянькою, як справжні українці, біжимо в сторону ЄС :)
.
.
Підводячи підсумки, скажу, що це була одна з моїх кращих подорожей. Ми постійно гуляли, веселились, не висипались, пчихали, пили глінтвейни, сміялися, пили каву в трамваях і шукали Starbucks. До речі, його ми так і не знайшли, хоч здавалося, що бути у всіх куточках центру. В мене була прекрасна компанія, неймовірні нові знайомства і казка кожного дня.
Подорожуйте!
Разом з нами їхала моя подруга Світланка. Що найпрекрасніше, так це те, що вона за 5 хв погодилася їхати разом з нами, не зовсім знаючи програми :) У Франції ми подружилися з Катею - вона для нас була справжньою людиною-знахідкою.
Перейду відразу до опису часу у Франції, бо саме на цю країну зараз настрій.
.
.
У Страсбург ми приїхали 26,01. Нас поселили в пані, яка була більше схожою на німкеню, ніж француженку. Аж в останні дні я зрозуміла, як нам пощастило з нею. Сянька раніше зрозуміла, що вона класна. Сам Страсбург мені відразу сподобався. Правда, аж пізніше я дізналася, що це місто - столиця Європи. Ну і столиця Різдва, відповідно :)
Ми постійно шукали дівчат, які були схожими на тих француженок, яких показують у фільмах. Хлопців-французів-з фільмів виявилося куди менше. Одного дня Сянька запропонувала піти в кіно. Відразу я була не дуже в захваті, а потім це було одним з кращого, що відбулося з нами. Ми щось переплутали, бо мали дивитися фільм про якогось підлітка, а натрапили на кіно з Одрі Тоту і всякою романтикою. Діалогів ми не розуміли і ніколи не знали, з чого сміються люди, які сидять поруч. Але сюжет був класним.
.
а ось і я в кінотеатрі
.
Якось ми гуляли містом, ходили по вузьких вуличках і проходили повз вікна, де хлопці співали французькі пісні. Ми потанцювали, послухали пісні, по-аплодували їм і пішли далі. Це так весело - танцювати на вулицях Франції. Пробували ми і автостоп. Дві машини не зупинилися, тому ми вирішили, що там не прийнято стопити у місті. Щодо їжі, то ХЛІБ. Ми постійно їли хліб :) То зараз смішно, але тоді було якось не дуже класно. Пані, в якої ми жили, подумала, що ми майже не їмо на сніданок, тож годувала нас хлібом. Організація на вечерю та обід давала теж різні булочки. І, крім того, ми хотіли попробувати французьку випічку (смакота!). Батарейки на моїй вазі розрядилися, тож я не можу сказати, як змінюється вага при двотижневій дієті "чай-хліб-глінтвейн-хліб".
.
а ось і хліб :)
.
Мені сподобалися устриці, кіш та обід, який був 01,01. Ну, ми ще трохи всякого пробували окрім хліба :) Там багато смачного та недорогого сиру та вино за 3 євро, від якого швидко п'янієш; там є офіціанти, яким більше, ніж 30 років; там Les Macarons такі смачні, що я й уявити не могла. А ще там пішохідні переходи біло-зелені, косметика дорожча, а машин в місті майже немає - всі їздять трамваями або на велосипедах. Там також був книжковий ярмарок, на якому я придбала " Le Petit Prince" (1946 р. саме в цьому році вийшла серія першого французького видання Маленького Принца) Ця книжка - мій найкращий сувенір!
.
.
У нас була екскурсія в Європарламент. Ми сиділи в кріслах депутатів і слухали промови декількох з них. Як потім дізналися, інші жителі не мають можливості піти на таку екскурсію. Її організували спеціально для учасників програми, по якій ми їздили. Неодноразово піднімалася тема Євромайдану. Дуже приємно, що Україну підтримують і говорять про її жителів так гарно. А на цьому фото ми з Сянькою, як справжні українці, біжимо в сторону ЄС :)
.
.
Підводячи підсумки, скажу, що це була одна з моїх кращих подорожей. Ми постійно гуляли, веселились, не висипались, пчихали, пили глінтвейни, сміялися, пили каву в трамваях і шукали Starbucks. До речі, його ми так і не знайшли, хоч здавалося, що бути у всіх куточках центру. В мене була прекрасна компанія, неймовірні нові знайомства і казка кожного дня.
Подорожуйте!