3 лютого Київський окружний адміністративний суд розпочав розгляд резонансної справи «Вітренко проти боців за незалежність». Як відомо, позивачка вже півроку вимагає скасування Указу Президента України Віктора Ющенка No. 75/2010 від 28 січня 2010 року «Про вшанування учасників боротьби за незалежність України в ХХ столітті».
Позивачем у даній справі є Наталя Вітренко, але на сьогоднішнє судове засідання вона прийшла не сама, а з своїм незмінним товаришем Володимиром Марченком, який виступав у ролі представника позивача.
Ні відповідач, а це - Віктор Ющенко, ні його представник не зʼявилися.
Проте на боці відповідача активну участь у розгляді справи брав участь Юрій Шухевич (син Романа Шухевича) та його представник Роман Орєхов.
Також у якості третіх осіб, або просто слухачів, були присутні Степан Хмара, Василь Овсієнко, Юрій Кук, народний депутат Лілія Григорович.
Оскільки суд розпочав розгляд справи по суті, то сьогодні засідання, на відміну від попередніх, тривало з 13.00 до 18.00.
Розпочала свій виступ позивач Наталя Вітренко, але так і не закінчила його. Як повідомила суду, вона встигла оголосити лише 57 з 95 сторінок своєї промови.
Після чого, звертаючись до представників позивача, які також будуть виступати, головуюча суддя наголосила:
«Вислуховувати ще один історичний екскурс ніхто не буде, давайте якісь юридичні зауваги»
На що Володимир Марченко зауважив, що «це не екскурс, а докази». Але суддя повторила:
«Ви ж зрозумійте, що ми - судді, і оцінку історичним подіям давати не будемо»
Та, тим не менш, процес розпочався і, окрім довготривалого виступу Наталії Вітренко, за цей час були заслухані заперечення та клопотання сторін.
З боку позивача було клопотання про залучення до справи чотирьох документальних фільмів. Проте головуюча суддя відхилила це прохання, мотивуючи це тим, що зараз немає такої необхідності, оскільки сьогодні лише перший день розгляду справи по суті і ще не дані пояснення по суті.
Третя сторона в особі Романа Орєхова подала своє заперечення:
«Я пропоную позивачу розглянути питання щодо можливості і доцільності звернення до суду із заявою про залишення позову без розгляду. Поясню свою думку: визначено кодексом адміністративного судочинства, які позовні вимоги можуть бути заявлені до, зокрема, акту індивідуальної дії - це визнання нечинним або скасування. Визнання ж незаконним стосується лише нормативно-правових актів»
Він наголошує, що «даний Указ - не є актом індивідуальної дії, бо там не згадується прізвище Вітренко». Але позивачка вимагає скасування.
«Мною було подано клопотання до голови Київського окружного адміністративного суду та керівникові Державної судової адміністрації» - також адвокат повідомив про своє прохання змінити приміщення, де відбувається судове засідання. Це його клопотання також підтримали інші треті сторони, які виступають на боці відповідача.
Проте представник позивача, Володимир Марченко, прохання надання більшого приміщення розцінив як «спробу вчинити вплив на суд. Якщо буде надано інше приміщення, сюди прийде триста, три тисячі людей. Головне те, щоб зірвати розгляд судом справи по суті»
Такі припущення заявив Володимир Марченко, напевно, забувши, як представник третьої сторони Роман Орєхов наголосив, що зміна приміщення покращила б умови розгляду справи,зокрема, за необхідності використання аудіовізуальних доказів. Нагадаємо, що саме Марченко озвучив клопотання про залучення до справи чотирьох документальних фільмів.
Також на пропозицію Володимира Орєхова представник позивача відреагував так:
«Ми залишаємось на своїх позиціях, які були викладені у позовній заяві і просимо суд розпочати розгляд справи по суті»
Суд, вислухавши всі клопотаня та заперечення, надав слово позивачу Наталії Вітренко. Її риторика не викликала подиву, бо вона незмінна вже роками:
«Це злочинні організації. Ющенко, всупереч статуту та вироку Нюрберзького трибуналу, незаконно використовуючи свої повноваження, визначив їх борцями за незалежність України та зобовʼязав на державному рівні вшановувати злочинців»
Вітренко посилась на матеріали Нюрберзького процесу, хоча там не фігурували жодна з організацій, які зазначені у Указі Президента України Віктора Ющенка No. 75/2010 від 28 січня 2010 року «Про вшанування учасників боротьби за незалежність України в ХХ столітті».
Але, тим не менш, за час судового засідання позивачка встигла оголосити лише 57 з 95 сторінок своєї промови. Все це супроводжувалось словесними перепалками присутніх у залі представників сторін - експрертів з «історичних та юридичних» питань. Особи пенсійного віку ніяк не могли вгомонитись протягом всього засідання, незважаючи на прохання головуючої судді «не допомагайте, не намагайтеся вставити свої 5 копійок».
Мы - патриоты
Якої країни?
Со смерек послезали и приехали в Киев.
А потім жіночка зробила висновок: «панів - багато, а таваріщєй - мало». Отак з постійним коментуванням і пройшло судове засідання.
По завершенні сьогоднішнього судового засідання суддя повідомила, що наступною стадією засідання є запитання до позивача, наголосивши «запитання, а не коментарі, не пояснення».
Наступне судове засідання по даній справі відбудеться 11 березня і розпочнеться о 9.00, як повідомила суддя, воно може тривати цілий день.
Настільки затягнеться судовий процес залишається невідомим, проте ті 13 томів справи, які вже є, не дозволяють надіятися на швидкий вердикт в справі «Вітренко проти борців за незалежність».
І залишається лише поспівчувати суддям, бо їм доведеться судити в першу чергу історію, а це - велика відповідальність.
Юрій Шухевич коментує розгляд справи:
«Цей розгляд, що відбувається, мене дивує, бо мали би одразу не прийняти позов»
Представник відповідача Роман Орєхов:
«В даному Указі Президента наведено дев'ять формувань. Ми маємо надати історико-хронологічну довідку. Я вже її підготував на підставі існуючої літератури, подав фахівцям, які нададуть рецензію. Це доктори, кандидати наук. Наприклад, Володимир Сергійчук, Забілий. В них для цього є і література, і досвід»
Уривок з Указу Президента України № 75/2010
«Про вшанування учасників боротьби за незалежність України у XX столітті»:
«Ураховуючи результати проведених наукових досліджень, визнаючи на державному рівні видатну роль учасників боротьби за незалежність України у XX столітті, з метою їх вшанування, відновлення історичної справедливості та правдивої історії українського визвольного руху XX століття постановляю:
1. Визнати учасниками боротьби за незалежність України у XX столітті осіб, які брали участь у політичній, партизанській, підпільній, збройній боротьбі за незалежність України, в тому числі у складі формувань Української Центральної Ради, Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави (Гетьманату), Української військової організації, Організації народної оборони «Карпатська Січ», Організації українських націоналістів, Української повстанської армії, Української головної визвольної ради та інших військових формувань, партій, організацій та рухів, що ставили за мету здобуття Україною державної незалежності...»