Шість тез проти Графомана

[gal4enja]

Сумнівні твердження Санченка, спростовані моїм розумом

Допис містить окремі цитати із книжки "Самовчитель графомана" Антона Санченка з подальшим спростуванням

Comments

[oles_barlig]

1.
У мене часто буває, коли хтось ревнує за вірші присвячені комусь іншому…
А загалом - так - є кохані із якими вірші стають прямим способом комунікації.

2.
мій (вже покійний) друг колись давно підкочував до одного знаного поета і видавця із самвидавчою книгою (на звичайному принтері роздрукував), аби той зацінив його талант. «Заний поет» якось поблажливо узяв ту збірочку без особливого інтересу (думаю, до нього часто отак підходять всякі графомани). А потім, через пару років, коли цей мій друг переміг в одному престижному поетичному конкурсі - «знаний поет» (який був у цьому конкурсі в журі) видав йому збірку.

4.
Не шанувальник парфумів. Якщо чесно - взагалі на них не знаюся. З усіх запахів, що люблю «понюхати» є запах свіжої книжки. Але не типографської фарби. Це, здається, папір так пахтить, чи якісь смоли.

5.
Мені здається, що вірність темі якраз і породжує графомана. Це взагалі для графомана важливіше - «про що сказати» (ніж «як сказати»).

6.
Перший мій прозовий твір (написаний у 9 років) - була якась примітивна казочка, схожа із сюжетом на «Хроніки Нарнії». А потім було кілька оповідань про білку-детектива.
А окрім «кохання» графомани полюбляють ще писати про «духовне призначення людини».