Танго смерті
Читаю "Танго смерті" Юрія Винничука. Давно люблю читати Винничука. Він, знаєте, смачно пише, у нього красиві сюжети і трохи з перцем. Тему любощів він так витончено розкриває, аж дух захоплює - це ж треба так вміти писати?!
Я уявляла про що "Танго смерті". Авжеж, щось там про Львів, УПА, поляків і євреїв. Приблизно уявляла пафосний стиль як у "Залишенці" Шкляра, тільки замість повнявих сраченят будуть розкішниці і прутні. Тільки як от це все пов'язати з УПА? гг)))) Словом, Винничук мене заінтригував.
Якщо серед вас є любителі патріотичної літератури і ви думаєте, що стиль і тема "Танго смерті" (це ж про УПА!) наштовхе на правдений гнів на ворогів українського народу, сльози і натхнення на боротьбу з режимом, то вам не сюди ;)
Різнобарвний Львів, який гомонить, продає, торгується, деренчить, дружба українця, німця, поляка і єврея, похоронний бізнес, збитки хлопчаків, любовні походеньки... І я дочиталася до містики! Авжеж, там так красиво розписано роботу головного героя у книгозбірні, що я не стримаюсь і вигукну: це прекрасно! Стара пані Конопелька, яка думає, що директор книгозбірні - покійник, але каже, що треба робити вигляд, що він живий, панна Міля, яка інсценізує згвалтування, щоб її пустили у книгосховище на пошуки старого рукопису, море, яке живе під Львовом і книгозбірнею, старий потяг-привид, переселення душ... І це все, звісно, прикрашено картинками життя справжнього Винничуківського міжвоєнного Львова.
Ну, і про арканумську мертву мову не забудьте.
Смакую із задоволенням.
Я уявляла про що "Танго смерті". Авжеж, щось там про Львів, УПА, поляків і євреїв. Приблизно уявляла пафосний стиль як у "Залишенці" Шкляра, тільки замість повнявих сраченят будуть розкішниці і прутні. Тільки як от це все пов'язати з УПА? гг)))) Словом, Винничук мене заінтригував.
Якщо серед вас є любителі патріотичної літератури і ви думаєте, що стиль і тема "Танго смерті" (це ж про УПА!) наштовхе на правдений гнів на ворогів українського народу, сльози і натхнення на боротьбу з режимом, то вам не сюди ;)
Різнобарвний Львів, який гомонить, продає, торгується, деренчить, дружба українця, німця, поляка і єврея, похоронний бізнес, збитки хлопчаків, любовні походеньки... І я дочиталася до містики! Авжеж, там так красиво розписано роботу головного героя у книгозбірні, що я не стримаюсь і вигукну: це прекрасно! Стара пані Конопелька, яка думає, що директор книгозбірні - покійник, але каже, що треба робити вигляд, що він живий, панна Міля, яка інсценізує згвалтування, щоб її пустили у книгосховище на пошуки старого рукопису, море, яке живе під Львовом і книгозбірнею, старий потяг-привид, переселення душ... І це все, звісно, прикрашено картинками життя справжнього Винничуківського міжвоєнного Львова.
Ну, і про арканумську мертву мову не забудьте.
Смакую із задоволенням.