Ostroh Unplugged in da Kieff. Таке-сяке про студентське життя
От навіть не здогадуюсь, випускники скількох університетів щороку влаштовують вечірки із читаннями поезії і музичними імпровізаціями. Схоже, у нас вже є традиція - уже вдруге випускники НаУ "Острозька академія" у Києві влаштовують таку вечірку. Не тільки, щоб з усіма зустрітися, побалакати і пива попити, а й послухати старі і нові хіти від екс-острозьких гуртів і поетів.
Ще в ОА усі ці люди, які тепер працюють у серйозних компанія/організаціях/конторах, ходили з довгими патлами, в рваних джинсах, тусили десь по фестивалях, а то й самі щось організовували - як не рок-паті, то якийсь фестиваль чи фестивальчик ))
Згадався епізод. Мабуть, мій 4-й курс, весна. У парку в академії влаштовуємо паті: на малій дерев'яній сцені стоять барабани і кілька мікрофонів, поети читають вірші, гурти щось грають, хтось імпровізує, якийсь джаз, навпроти на сходах і на траві сидять глядачі. Час від часу музику перериває галас із академічного стадіону - там якийсь черговий чемпіонат з футболу, змагаються факультети. А через деякий час просто повз нашу сцену і глядачів ця вся маса вболівальників (переважно перші і другі курси) розходиться домів. Музика і натовп, який суне просто повз сцену, на якій виступають. Звісно ж, про вечір були оголошення напередодні, але ж футбол - то святе.
Ось так це виглядало
Отак і тут. Ті ж самі, які тоді сиділи і слухати джаз у парку, прийшли на вечірку, а всі інші десь по хатах. Звісно, я дещо узагальнюю. Проте з 4 десятків колишніх спудеїв ОА, які прийшли на вечірку в "Купідон" у суботу, більшість - це таки ті, що в студентські часи творили щось своє, поза офіційним університетським життям, грали музику, організовували фестивалі, робили студентську газету і радіо, літературні гуртки, мандрували. Їх можна було вирізнити у натовпі на великій перерві біля Старомонастирського корпусу.
Часом чую від своїх знайомих, що вони ностальгують за студентським життям. Ще коли навчалась в ОА, то час від часу мені хтось таке казав: студентські роки - найкращі в житті, тому лови момент, бо потім всьо, життя не буде. Мене дивувала і навіть злила така думка: ну, холєра, від нас самих залежить те, яким буде наше життя, чого б то потім має бути гірше? Та у взагалі, якщо жити з думкою, що ось ці часи - найкращі,а далі буде тільки гірше, то якось невесело стає. Хоча, розумію, що для багатьох так і сталося, що роки навчання в універі стали найкращими, бо потім нічого цікавого - безробіття, пошуки роботи, коло спілкування звузилося, проблеми про хліб насушний стали на першому місці.
На щастя, мені здається, що життя з кожним роком стає цікавішим (авжеж, все залежить від нашого сприйняття світу і всі проблеми в нас в голові) і нема ніякої ностальгії. Проте на цій вечірці, де, окрім приємних зустрічей і ґлінтвейну, були вірші і музика, приємні жарти, щирі обійми, рон-н-рольні танці (ах, як я давно не танцювала!), я відчула ностальгію. Бляха, які ж були часи! Можна було на великій перерві у п'ятницю знайти людину, яка ось просто так підірветься і поїде з тобою автостопом до Львова, або сидіти собі на травичці у парку і слухати музику студентського радіо (тоді там грав здебільшого рок або класика, Вівальді який абощо), традиційно ходити пити чай чи каву-три-в-одному у кафєшку в підвалі академії, сидіти допізна в читалці за книгами, вечорами собі бігати на стадіоні, їздити по студентському квитку потягами (до Києва за 15 гривень!), хі, звісно зі своїм спальником, щоб зекономити на постілі, дискутувати на теми історії, філософії...
Такоє.
Кидаю кілька фото з вечірки. Для історії :)
Фото Артема Туровича
І я теж читала дещо
Ще в ОА усі ці люди, які тепер працюють у серйозних компанія/організаціях/конторах, ходили з довгими патлами, в рваних джинсах, тусили десь по фестивалях, а то й самі щось організовували - як не рок-паті, то якийсь фестиваль чи фестивальчик ))
Згадався епізод. Мабуть, мій 4-й курс, весна. У парку в академії влаштовуємо паті: на малій дерев'яній сцені стоять барабани і кілька мікрофонів, поети читають вірші, гурти щось грають, хтось імпровізує, якийсь джаз, навпроти на сходах і на траві сидять глядачі. Час від часу музику перериває галас із академічного стадіону - там якийсь черговий чемпіонат з футболу, змагаються факультети. А через деякий час просто повз нашу сцену і глядачів ця вся маса вболівальників (переважно перші і другі курси) розходиться домів. Музика і натовп, який суне просто повз сцену, на якій виступають. Звісно ж, про вечір були оголошення напередодні, але ж футбол - то святе.
Ось так це виглядало
Отак і тут. Ті ж самі, які тоді сиділи і слухати джаз у парку, прийшли на вечірку, а всі інші десь по хатах. Звісно, я дещо узагальнюю. Проте з 4 десятків колишніх спудеїв ОА, які прийшли на вечірку в "Купідон" у суботу, більшість - це таки ті, що в студентські часи творили щось своє, поза офіційним університетським життям, грали музику, організовували фестивалі, робили студентську газету і радіо, літературні гуртки, мандрували. Їх можна було вирізнити у натовпі на великій перерві біля Старомонастирського корпусу.
Часом чую від своїх знайомих, що вони ностальгують за студентським життям. Ще коли навчалась в ОА, то час від часу мені хтось таке казав: студентські роки - найкращі в житті, тому лови момент, бо потім всьо, життя не буде. Мене дивувала і навіть злила така думка: ну, холєра, від нас самих залежить те, яким буде наше життя, чого б то потім має бути гірше? Та у взагалі, якщо жити з думкою, що ось ці часи - найкращі,а далі буде тільки гірше, то якось невесело стає. Хоча, розумію, що для багатьох так і сталося, що роки навчання в універі стали найкращими, бо потім нічого цікавого - безробіття, пошуки роботи, коло спілкування звузилося, проблеми про хліб насушний стали на першому місці.
На щастя, мені здається, що життя з кожним роком стає цікавішим (авжеж, все залежить від нашого сприйняття світу і всі проблеми в нас в голові) і нема ніякої ностальгії. Проте на цій вечірці, де, окрім приємних зустрічей і ґлінтвейну, були вірші і музика, приємні жарти, щирі обійми, рон-н-рольні танці (ах, як я давно не танцювала!), я відчула ностальгію. Бляха, які ж були часи! Можна було на великій перерві у п'ятницю знайти людину, яка ось просто так підірветься і поїде з тобою автостопом до Львова, або сидіти собі на травичці у парку і слухати музику студентського радіо (тоді там грав здебільшого рок або класика, Вівальді який абощо), традиційно ходити пити чай чи каву-три-в-одному у кафєшку в підвалі академії, сидіти допізна в читалці за книгами, вечорами собі бігати на стадіоні, їздити по студентському квитку потягами (до Києва за 15 гривень!), хі, звісно зі своїм спальником, щоб зекономити на постілі, дискутувати на теми історії, філософії...
Такоє.
Кидаю кілька фото з вечірки. Для історії :)
Фото Артема Туровича
І я теж читала дещо