Про політику. Подайте мені революцію або тепле море
Я втомилась від цих виборів. Безперервний марафон у кілька місяців - це важко. На деяких ОВК, як от 215 чи 223 творяться різні безчинства, але державні органи, які мали б на це реагувати, мовчать. Так уже мало б бути відкрито десяток кримінальних справ стосовно фальсифікацій на виборах. В Каневі теж якась жесть, а у Первомайську взагалі люди перекрили дорогу, схоже на повстання. У Києві влада заборонила будь-які мітинги проводити до 12 листопада. Ще ця новина, що з нового року буде іменний продаж залізничних квитків... Подайте мені зараз або революцію, або тепле море. Третього не хочу. Ця "стабільність" (знаєте, як в тому анекдоті: дивна країна, тут незаможні голосують за стабільність) мене втомила. Я не хочу стабільності. Хочу руху вперед, хочу розвитку. І ніколи не бажайте мені на деньнародження стабільності. Ах, і ще забула про свободосрачі, які мене відверто дивують і нервують.
Абсолютно погоджуюсь із Віталієм Гайдукевичем:
Усього 9% Свободи за версією ЦВК, а Мордокнижку розриває обурений тролінг на тему "ай-ай-ай, ну як так можна!". Яке дивне збіговисько парадоксів... З одного боку про фашизм (чогось раптом) починають розпатякувати ті, хто дупля не ловить різницю між термінами "фашизм" і "нацизм", з іншого - чимало цілком адекватних і геть не радикальних людей розповідають, що ці 9% - їх голоси і абсолютно аргумент
овано пояснюють, чому вони, люди які розділяють далеко не усі програмні тези і заяви Свободи (а часом і взагалі не симпатики цієї політсили), віддали голоси саме за них. Аргументи настільки прості, зрозумілі й прийнятні, що дивуєшся, що відсотків лише 9. Дивлюсь на це все і погоджуюсь - аби порозумнішати, треба українцям ще років 15 клінічного всеохоплюючого Януковича. Може тоді інтелектуали усвідомлять, що радикалізм Свободи (котрий ще треба навчитись втілювати на парламентському рівні, а цьому слід ще навчитись і це буде не легко) не загрожує, скоріш навпаки - змусить більш помірковані партії демнапрямку пригадати ідейні меседжі, а не тільки декларувати "ми їх зупинемо" не уточнуючи "як" і "що далі". А сама Свобода на парламентськму рівні може зрозуміти - язиком ляпати, не цеглу класти і коли отримав шанс конвертувати ідею в закон, то радикальними словами можна поступитися, заради правильного закону. Чому цього зараз ніхто не припускає? Може згодом, в суперечках між симпатиками і антипатиками, рівень аргументації "всьо пропало, це ж фашизм" (що разу як в Україні лунає ця фраза, в Кремлі тьохкає задоволена вгодована газпромівська зозуля) підніметься до розуміння, що Україна і тут не винайшла велосипед. А ті хто волають: "О, Свобода, це ж не по комсомоль... пардон, не по європейські, це ж не толєрантно, це ж не наш метод..." пригадають відсотки, які набрала донька Лє Пена у Франції. Підкажу, це більше ніж 9... і це на виборах президента. Можливо в пам'яті спливуть інші успіхи праворадикальних сил. Угорщина, скажімо... Австрія. Не останні куточки цівілізації, так? І причини зростання популярності правих у Європі є... Може років через 15 тотального Януковича серед суперечок нарешті знайдеться думка, що це брєд обурюватись 9 відсотками Свободи і спокійно сприймати 14% КПУ! Мати двічі несудимого гаранта.. остальноє додумайтє самі. Але це ж буде потім... якщо буде кому усвідомлювати і де. А поки... Так, якщо Тягнибок зважиться йти в Президенти, це буде помилка і він стане улюбленим супротивником Януковича. Якщо Свобода витрачатиме в Раді час на пустопорожні ідеологічні балачки, вона стане улюбленою опозицію Януковича, дещо відмінною від традиційної улюбленої опозиції, але такою ж безпорадною. Так, після розчарування в Ющенку, в Тимошенко (і це також є, знайдіть сміливість зізнатися), в Януковичі... можливо і сьогоднішні 9% пошкодують про свій вибір... Але так само можливо українці колись зрозуміють, що обрати мало, треба ще контролювати, кого обрав. І, можливо, саме шляхом розчарувань і пошуку альтренатив з Ради підуть диригенти, тушки, кнопкодави, демагоги... Як на мене 9% Свободи - перший крок до цього. Шанс для 30 людей не стати наволоччу. Шанс або використають, або ні. Але це правильно, що 9% українців цей шанс надали. ІМХО (Віталій Гайдукевич)
____
Абсолютно погоджуюсь з Віталієм. Скажу ще. Я не голосувала за Свободу, бо я взагалі не голосувала, у мене були інші функції на цих виборах. Але мене дуже неприємно вразило, що дехто з українських інтелігентів з неймовірною легкістю обізвав
усіх, хто голосував за Свободу, "жлобами", "гопами", що це "мрак і жах". І так легко піддаються вони на совєцкі штампи... Виявляється, людей менше хвилює, що в парламенті буде 13% комуністів і 30% регіоналів. Багато моїх знайомих і добрих друзів, які аж ніяк не "жлоби і не "гопи" і які зазвичай критикували "Свободу", за неї голосували. Тому ще одне із цих виборів-шмиборів: розчарування в декому із української інтелігенції.
Я пам'ятаю, як були потасовки біля Українського дому, і як, поки там беркут бризкав сльозогінним газом по молодих хлопцях і дівчатах, Яценюк у білій сорочечці давав інтерв'ю на камеру, як Кличко приходив із своїми проплаченими студіками, які одразу ж йшли, коли зникав Кличко. Одними із найорганізованіших у ту ніч біля Українського дому були свободівці. Так, вони радикальні. Але Верховна Рада або їх вилікує від радикальності і вони будуть дієвою патріотичною політсилою, або кине на маргінес - і тоді ці майже 11% голосів залишаться найбільшою перемогою.
Хочу на море. Дуже хочу на море. Хоча б на тиждень із цієї "унилої" країни, де по 3 тижні не працюють ліфти, по 3 місяці нема гарячої води в ранах, де тебе не хочуть обслуговувати державною мовою, хоч ти й за це платиш гроші, де водії матюкаються і слухають блатняк, де фальсифікують вибори і голосують за комуністів, де на вулицях обличчя сірі й заклопотані. Хочу хоча б на тиждень туди, де сонце, де люди усміхнені і радісні. А потім - назад, сюди, в "унилую" країну. Може, вдасться хоча б її шматок зробити світлий і радісний.
Абсолютно погоджуюсь із Віталієм Гайдукевичем:
Усього 9% Свободи за версією ЦВК, а Мордокнижку розриває обурений тролінг на тему "ай-ай-ай, ну як так можна!". Яке дивне збіговисько парадоксів... З одного боку про фашизм (чогось раптом) починають розпатякувати ті, хто дупля не ловить різницю між термінами "фашизм" і "нацизм", з іншого - чимало цілком адекватних і геть не радикальних людей розповідають, що ці 9% - їх голоси і абсолютно аргумент
овано пояснюють, чому вони, люди які розділяють далеко не усі програмні тези і заяви Свободи (а часом і взагалі не симпатики цієї політсили), віддали голоси саме за них. Аргументи настільки прості, зрозумілі й прийнятні, що дивуєшся, що відсотків лише 9. Дивлюсь на це все і погоджуюсь - аби порозумнішати, треба українцям ще років 15 клінічного всеохоплюючого Януковича. Може тоді інтелектуали усвідомлять, що радикалізм Свободи (котрий ще треба навчитись втілювати на парламентському рівні, а цьому слід ще навчитись і це буде не легко) не загрожує, скоріш навпаки - змусить більш помірковані партії демнапрямку пригадати ідейні меседжі, а не тільки декларувати "ми їх зупинемо" не уточнуючи "як" і "що далі". А сама Свобода на парламентськму рівні може зрозуміти - язиком ляпати, не цеглу класти і коли отримав шанс конвертувати ідею в закон, то радикальними словами можна поступитися, заради правильного закону. Чому цього зараз ніхто не припускає? Може згодом, в суперечках між симпатиками і антипатиками, рівень аргументації "всьо пропало, це ж фашизм" (що разу як в Україні лунає ця фраза, в Кремлі тьохкає задоволена вгодована газпромівська зозуля) підніметься до розуміння, що Україна і тут не винайшла велосипед. А ті хто волають: "О, Свобода, це ж не по комсомоль... пардон, не по європейські, це ж не толєрантно, це ж не наш метод..." пригадають відсотки, які набрала донька Лє Пена у Франції. Підкажу, це більше ніж 9... і це на виборах президента. Можливо в пам'яті спливуть інші успіхи праворадикальних сил. Угорщина, скажімо... Австрія. Не останні куточки цівілізації, так? І причини зростання популярності правих у Європі є... Може років через 15 тотального Януковича серед суперечок нарешті знайдеться думка, що це брєд обурюватись 9 відсотками Свободи і спокійно сприймати 14% КПУ! Мати двічі несудимого гаранта.. остальноє додумайтє самі. Але це ж буде потім... якщо буде кому усвідомлювати і де. А поки... Так, якщо Тягнибок зважиться йти в Президенти, це буде помилка і він стане улюбленим супротивником Януковича. Якщо Свобода витрачатиме в Раді час на пустопорожні ідеологічні балачки, вона стане улюбленою опозицію Януковича, дещо відмінною від традиційної улюбленої опозиції, але такою ж безпорадною. Так, після розчарування в Ющенку, в Тимошенко (і це також є, знайдіть сміливість зізнатися), в Януковичі... можливо і сьогоднішні 9% пошкодують про свій вибір... Але так само можливо українці колись зрозуміють, що обрати мало, треба ще контролювати, кого обрав. І, можливо, саме шляхом розчарувань і пошуку альтренатив з Ради підуть диригенти, тушки, кнопкодави, демагоги... Як на мене 9% Свободи - перший крок до цього. Шанс для 30 людей не стати наволоччу. Шанс або використають, або ні. Але це правильно, що 9% українців цей шанс надали. ІМХО (Віталій Гайдукевич)
____
Абсолютно погоджуюсь з Віталієм. Скажу ще. Я не голосувала за Свободу, бо я взагалі не голосувала, у мене були інші функції на цих виборах. Але мене дуже неприємно вразило, що дехто з українських інтелігентів з неймовірною легкістю обізвав
усіх, хто голосував за Свободу, "жлобами", "гопами", що це "мрак і жах". І так легко піддаються вони на совєцкі штампи... Виявляється, людей менше хвилює, що в парламенті буде 13% комуністів і 30% регіоналів. Багато моїх знайомих і добрих друзів, які аж ніяк не "жлоби і не "гопи" і які зазвичай критикували "Свободу", за неї голосували. Тому ще одне із цих виборів-шмиборів: розчарування в декому із української інтелігенції.
Я пам'ятаю, як були потасовки біля Українського дому, і як, поки там беркут бризкав сльозогінним газом по молодих хлопцях і дівчатах, Яценюк у білій сорочечці давав інтерв'ю на камеру, як Кличко приходив із своїми проплаченими студіками, які одразу ж йшли, коли зникав Кличко. Одними із найорганізованіших у ту ніч біля Українського дому були свободівці. Так, вони радикальні. Але Верховна Рада або їх вилікує від радикальності і вони будуть дієвою патріотичною політсилою, або кине на маргінес - і тоді ці майже 11% голосів залишаться найбільшою перемогою.
Хочу на море. Дуже хочу на море. Хоча б на тиждень із цієї "унилої" країни, де по 3 тижні не працюють ліфти, по 3 місяці нема гарячої води в ранах, де тебе не хочуть обслуговувати державною мовою, хоч ти й за це платиш гроші, де водії матюкаються і слухають блатняк, де фальсифікують вибори і голосують за комуністів, де на вулицях обличчя сірі й заклопотані. Хочу хоча б на тиждень туди, де сонце, де люди усміхнені і радісні. А потім - назад, сюди, в "унилую" країну. Може, вдасться хоча б її шматок зробити світлий і радісний.