Як там, у Каневі
Канів дуже красивий влітку. Це тому, що Дніпро тоді привітний і блакитний, а все навколо смарагдове. Якщо ви подорожуєте машиною - класно. Якщо хочете туди доїхати громадським транспортом, то лише автобусом. З Києва від Видубичів щогодини туди їдуть автобуси. Рівно через 2 години будете в Каневі. Пароплави вже давно не ходять туди. Хоча річковий вокзал під Тарасовою (Чернечою) горою нещодавно і відреставрували, але лише автобусом можна доїхати. Залізниці теж немає. Найближча - в Миронівці, за 40 км від Канева. Або Черкаси, але це вже далі.
У самому Каневі курсують міські автобуси - старенькі "пазики", проїзд 1,75 грн. До Тарасової гори "пазик" ходить раз в годину. Можна йти пішки, але це займе добрих 50 хв.
Де зупинитися?
Як я писала у попередньому пості, ринок нерухомості практично відсутній, тому дуже важко винайняти житло на короткий час. Усі хочуть здавати житло на довгий час, з горем пополам ще вдасться орендувати на місяць (це якщо Святий Миколай допоможе), а на кілька днів, то, мабуть, неможливо. Але у Каневі є кілька готелів. "Старий Канів" знаходить практично у центрі міста. Двомісний на одну ніч вам буде коштувати 200 грн - тепла вода, рушники, тепло. Але незручність (а може, то ми так невдало потрапили) - поруч знаходить ресторан "Старий Канів", де, кажуть, смачно можна поїсти, але там по вечорах і навіть по ночах буває дуже шумно. Приміщення готелю має цікаву побудову. Вікна усіх номерів виходять у двір, тому весь шум під вікнами буде чутно в кімнатах. Є кілька готелів за містом, у напрямку Тарасової гори. Ціни там більші (в одному з них двомісний номер - 700 грн), але, мабуть, зручніше.
Де поїсти?
Біля автовокзалу (там же і поруч базар) є багато забігайлівок. Але таких дуже "традційних" українських - з горілкою, пивом, прокурені, з шансончиком і російською попсою. Біля автовокзалу є ще одна піцерія, де можна поїсти непогану піцу, але обслуговування там підкреслено суржикомовне, клієнтів не дуже поважають. Найліпше їжу готувати вдома, або йти в той же "Старий Канів" (сама там не була, але друзі рекомендували), або купувати біля автовокзалу у кіосках, де готують гарячі вареники, маленькі піци, картоплю з сосисками, салат... Вам усе це запакують і посміхнуться у відповідь.
Що побачити?
Від центру Канева треба піднятися до Замкової гори. Там замку не побачите, але є дуже красивий Георгіївський (Успенський) собор 12 століття (1144 рік). Біля нього є пам'ятник святому, який начебто врятував місто від татар. До речі, саме в цьому соборі востаннє відспівували Шевченка і з цього місця рушали до його могили.
Ось так виглядає собор взимку
А так влітку
Поруч знаходиться у красивій будівлі Канівський музей народного декоративного мистецтва. Спочатку експозиція знаходилась в Успенському соборі. У 1990 році собор передано релігійній громаді, а музей розміщено в приміщенні Базиліанського училища, яке є пам'яткою архітектури 18 століття.
Зайдіть обов'язково у музей, там справді дуже гарно. Старовинний одяг, посуд, картини... Навіть є картини Марії Приймаченко, до речі. Опішнянські горщики, глиняні баранці, мммм...
Тільки одна халепа. У музеї ремонт зробили, а забезпечити достатньою кількістю вітрин забули. Тому багатоцікавих речей лежить заховані у фондах. Але все-одно варто піти подивитись. Як розповідала нам музейна працівниця, у 70-90-ті працівники музею щомісяця їздили автобусом по селах і збирали старовину. Отак назбирали кілька десятків народного вбрання (виставлені на огляд менше десятка, на жаль), картини, які колись народні маляри писали, посуд. Зараз у музеї часто проходять виставки сучасних художників - із Черкас, Полтави...
Ще походіть по Замковій горі, побачите багато цікавого. Наприклад, могилу Гайдара. Ага, того, що написав "Тимур і його команда". Але розчарую вас. Це був не добрий дядечко, який писав про діток, а холоднокровний чекіст, який не одну мирну душу відправив на той світ. Поцікавтесь.
І хто думає, що в Каневі лише російськомовні всі, той помиляється. Мова кохання тут українська :)
(напис на асфальті)
Замкова гора порита підземними ходами, які використовувались у середньовіччі і новому часі. Навіть зараз то тут то там обсипається земля. А деякі провали ніколи не засипаються, бо хоч і навезуть туди кілька камазів землі, так знову яма робиться.
Ще в Каневі є історичний музей, але там нема нічого цікавого. Вдома, мабуть, можна цікавіший музей самому зробити. У 1918 році голова Центральної Ради Михайло Грушевський мав намір перевести столицю Української Народної Республіки до Канева, однак не встиг. А про Перші визвольні змагання, коли у 1917-1919 рр у Каневі були багатолюдні мітинги, тисячі канівчан йшли у військо УНР, то про це жодного слова. Так, начебто нічого й не було.
Знаєте, у Маркеса, в "Сто років самотності" те ж є такий момент. Коли відбувався велелюдний мітинг проти влади чи то якихось багатіїв, і військові придушили цей мітинг, розстріляли усіх - і жінок, і дітей, і забрали тіла. Про це нічого не написали в газетах, не сказали по радіо. Просто зникло кілька сотень людей. І коли хтось з головних героїв почав про це говорити у тому ж місті через пару років, йому сказали, чи ти дурний, такого не було. Ось подивись, в газетах про це ніде не написано, не написано в підручниках. Ніхто цього не пам'ятає. Цього не було!
Так і в нас про Українську революцію.
Так-от, Канів. Пройдіться до Тарасової гори пішки. Йдіть понад берегом - там прекрасні піщані пляжі. Взимку, коли немає снігу, вони вам будуть нагадувати Аргентину (ніхто мені не забороняв мріяти про Аргентину). Ще біля дороги є цікава галявина із кам'яними скульптурами. Створена за підтримки Ющенка. Але саме прізвище Ющенка хтось заклеїв на банері.
Перед Тарасовою горою є урочище Монастирок. Там за легендою похований козацький гетьман 16 ст. Іван Підкова.
Аж ось і річковий вокзал. Піднімаєтесь на Чернечу гору сходами. Могила Шевченка.
Музей Кобзаря. Вхідний квиток для дорослих 10 грн, екскурсія 100 грн з групи.
Після реставрації "славнозвісною" Ларисою Скорик музей став нудний. Розписи Кричевського заховали за гіпсокартонними стінами. Екскурсовод розповідає лише як про Шевченка-художника. Оригінальних речей практично немає, вони всі у фондах. Зате є великі сенсорні екрани, діти люблять на них бавитись - клац-клац-клац.
На жаль, я не була в музеї до реставрації. Виявляється, там навіть стояла справжнісінька юрта (казахський період). Ех, пропустила :( Залишились одні сенсорні екрани і неоригінальні картини.
Цікавіша хата-музей охоронця могили Шевченка - там на долівці лежить сіно, на стінах рушники...
Неподалік могили Шевченка є пам'ятний знак на місці самоспалення Олекси Гірника.
Ще варто відвідати Канівський заповідник - один з найстаріших в Україні. Там же є могила Миколи Біляшівського, українського археолога, етнографа, засновника музейної справи в Україні.
Ще дуже кльова місцина, до якої варто вибратись, - Королівська криниця. Ви пройдете повз музичну школу,
колишню синагогу, вузькими вуличками вздовж старих будиночків аж до лісу, де починаються невеликі гори. Там, у яру, є доглянуте джерело із смачною водою.
Цікаво туди піти, бо побачите, як живуть люди..
Там по-дорозі є палац. Кажуть, це власник місцевої "бульварної" газети побудував собі.
Ще там дуже гарні гори. І саме джерело.
І ще, як будете в Каневі, вилізьте принагідно хоч на одну кручу. Такий краєвид буде! Ух!
Мандруйте!
У самому Каневі курсують міські автобуси - старенькі "пазики", проїзд 1,75 грн. До Тарасової гори "пазик" ходить раз в годину. Можна йти пішки, але це займе добрих 50 хв.
Де зупинитися?
Як я писала у попередньому пості, ринок нерухомості практично відсутній, тому дуже важко винайняти житло на короткий час. Усі хочуть здавати житло на довгий час, з горем пополам ще вдасться орендувати на місяць (це якщо Святий Миколай допоможе), а на кілька днів, то, мабуть, неможливо. Але у Каневі є кілька готелів. "Старий Канів" знаходить практично у центрі міста. Двомісний на одну ніч вам буде коштувати 200 грн - тепла вода, рушники, тепло. Але незручність (а може, то ми так невдало потрапили) - поруч знаходить ресторан "Старий Канів", де, кажуть, смачно можна поїсти, але там по вечорах і навіть по ночах буває дуже шумно. Приміщення готелю має цікаву побудову. Вікна усіх номерів виходять у двір, тому весь шум під вікнами буде чутно в кімнатах. Є кілька готелів за містом, у напрямку Тарасової гори. Ціни там більші (в одному з них двомісний номер - 700 грн), але, мабуть, зручніше.
Де поїсти?
Біля автовокзалу (там же і поруч базар) є багато забігайлівок. Але таких дуже "традційних" українських - з горілкою, пивом, прокурені, з шансончиком і російською попсою. Біля автовокзалу є ще одна піцерія, де можна поїсти непогану піцу, але обслуговування там підкреслено суржикомовне, клієнтів не дуже поважають. Найліпше їжу готувати вдома, або йти в той же "Старий Канів" (сама там не була, але друзі рекомендували), або купувати біля автовокзалу у кіосках, де готують гарячі вареники, маленькі піци, картоплю з сосисками, салат... Вам усе це запакують і посміхнуться у відповідь.
Що побачити?
Від центру Канева треба піднятися до Замкової гори. Там замку не побачите, але є дуже красивий Георгіївський (Успенський) собор 12 століття (1144 рік). Біля нього є пам'ятник святому, який начебто врятував місто від татар. До речі, саме в цьому соборі востаннє відспівували Шевченка і з цього місця рушали до його могили.
Ось так виглядає собор взимку
А так влітку
Поруч знаходиться у красивій будівлі Канівський музей народного декоративного мистецтва. Спочатку експозиція знаходилась в Успенському соборі. У 1990 році собор передано релігійній громаді, а музей розміщено в приміщенні Базиліанського училища, яке є пам'яткою архітектури 18 століття.
Зайдіть обов'язково у музей, там справді дуже гарно. Старовинний одяг, посуд, картини... Навіть є картини Марії Приймаченко, до речі. Опішнянські горщики, глиняні баранці, мммм...
Тільки одна халепа. У музеї ремонт зробили, а забезпечити достатньою кількістю вітрин забули. Тому багатоцікавих речей лежить заховані у фондах. Але все-одно варто піти подивитись. Як розповідала нам музейна працівниця, у 70-90-ті працівники музею щомісяця їздили автобусом по селах і збирали старовину. Отак назбирали кілька десятків народного вбрання (виставлені на огляд менше десятка, на жаль), картини, які колись народні маляри писали, посуд. Зараз у музеї часто проходять виставки сучасних художників - із Черкас, Полтави...
Ще походіть по Замковій горі, побачите багато цікавого. Наприклад, могилу Гайдара. Ага, того, що написав "Тимур і його команда". Але розчарую вас. Це був не добрий дядечко, який писав про діток, а холоднокровний чекіст, який не одну мирну душу відправив на той світ. Поцікавтесь.
І хто думає, що в Каневі лише російськомовні всі, той помиляється. Мова кохання тут українська :)
(напис на асфальті)
Замкова гора порита підземними ходами, які використовувались у середньовіччі і новому часі. Навіть зараз то тут то там обсипається земля. А деякі провали ніколи не засипаються, бо хоч і навезуть туди кілька камазів землі, так знову яма робиться.
Ще в Каневі є історичний музей, але там нема нічого цікавого. Вдома, мабуть, можна цікавіший музей самому зробити. У 1918 році голова Центральної Ради Михайло Грушевський мав намір перевести столицю Української Народної Республіки до Канева, однак не встиг. А про Перші визвольні змагання, коли у 1917-1919 рр у Каневі були багатолюдні мітинги, тисячі канівчан йшли у військо УНР, то про це жодного слова. Так, начебто нічого й не було.
Знаєте, у Маркеса, в "Сто років самотності" те ж є такий момент. Коли відбувався велелюдний мітинг проти влади чи то якихось багатіїв, і військові придушили цей мітинг, розстріляли усіх - і жінок, і дітей, і забрали тіла. Про це нічого не написали в газетах, не сказали по радіо. Просто зникло кілька сотень людей. І коли хтось з головних героїв почав про це говорити у тому ж місті через пару років, йому сказали, чи ти дурний, такого не було. Ось подивись, в газетах про це ніде не написано, не написано в підручниках. Ніхто цього не пам'ятає. Цього не було!
Так і в нас про Українську революцію.
Так-от, Канів. Пройдіться до Тарасової гори пішки. Йдіть понад берегом - там прекрасні піщані пляжі. Взимку, коли немає снігу, вони вам будуть нагадувати Аргентину (ніхто мені не забороняв мріяти про Аргентину). Ще біля дороги є цікава галявина із кам'яними скульптурами. Створена за підтримки Ющенка. Але саме прізвище Ющенка хтось заклеїв на банері.
Перед Тарасовою горою є урочище Монастирок. Там за легендою похований козацький гетьман 16 ст. Іван Підкова.
Аж ось і річковий вокзал. Піднімаєтесь на Чернечу гору сходами. Могила Шевченка.
Музей Кобзаря. Вхідний квиток для дорослих 10 грн, екскурсія 100 грн з групи.
Після реставрації "славнозвісною" Ларисою Скорик музей став нудний. Розписи Кричевського заховали за гіпсокартонними стінами. Екскурсовод розповідає лише як про Шевченка-художника. Оригінальних речей практично немає, вони всі у фондах. Зате є великі сенсорні екрани, діти люблять на них бавитись - клац-клац-клац.
На жаль, я не була в музеї до реставрації. Виявляється, там навіть стояла справжнісінька юрта (казахський період). Ех, пропустила :( Залишились одні сенсорні екрани і неоригінальні картини.
Цікавіша хата-музей охоронця могили Шевченка - там на долівці лежить сіно, на стінах рушники...
Неподалік могили Шевченка є пам'ятний знак на місці самоспалення Олекси Гірника.
Ще варто відвідати Канівський заповідник - один з найстаріших в Україні. Там же є могила Миколи Біляшівського, українського археолога, етнографа, засновника музейної справи в Україні.
Ще дуже кльова місцина, до якої варто вибратись, - Королівська криниця. Ви пройдете повз музичну школу,
колишню синагогу, вузькими вуличками вздовж старих будиночків аж до лісу, де починаються невеликі гори. Там, у яру, є доглянуте джерело із смачною водою.
Цікаво туди піти, бо побачите, як живуть люди..
Там по-дорозі є палац. Кажуть, це власник місцевої "бульварної" газети побудував собі.
Ще там дуже гарні гори. І саме джерело.
І ще, як будете в Каневі, вилізьте принагідно хоч на одну кручу. Такий краєвид буде! Ух!
Мандруйте!