Взимку хочеться літа

[friday_ptaha]

Коли я жила у селі чи у маленькому місті, то уявляла собі, щоб я робила, якби жила у великому місті, у затишній квартирі із балконом, з якого відкривається чудовий краєвид. Вранці б купувала молоко у бабусі біля метро, варила вівсяну кашу з фруктами, йшла на роботу, а ввечері йшла б у кіно, в театр чи на виставку. Весною ми б ходили у ботанічний сад дивитися, як цвіте бузок, восени збирали у парках каштани і кленове листя, а вдома робили б із нього гербарії. Коли я жила у великому місті, я мріяла про затишний будиночок у селі чи на околиці містечка. Уранці я б виходила у сад, милувалась плодами дерев, які ось-ось достигнуть, приносила в дім свіжі полуниці чи черешні і букет квітів, який ставила б на веранді чи у спальні, варила какао і йшла на роботу або сідала за великий письмовий стіл, що пахне лісом, і писала б оповідання. В обід я виходила на прогулянку до озера, дивилась на риб, сиділа у траві і милувалась небом, а в дощову погоду взувала б кольорові ґумаки і ходила із червоною парасолю по баюрах. А ввечері б уся сім’я виходила вечеряти на веранду і слухати спів цвіркуна.

І?

Людині завжди дається вибір, куди їй податися. Куди мені податися?