Віслава Шимборська "Портрет жінки"
Мусить бути на вибір.
Змінюватись, аби не змінилось нічого.
Це легко, неможливо, трудно, варто спроби.
Очі має, як треба, то сині, то сірі,
чорні, веселі, без приводу повні сліз.
Спить з ним як перша-ліпша, єдина на світі.
Народить йому чотирьох, жодних дітей, одного.
Наївна, але дасть найкращу пораду.
Слабка, та підійме.
Не має царя в голові, але матиме.
Чита Ясперса та жіночу літературу.
Не знає, навіщо той гвинтик, і мост побудує.
Молода, як завжди молода, вічно ще молода.
Тримає в руках горобця з переламаним крильцем,
власні гроші на подорож довгу й далеку,
ніж для м'яса, компрес, чарку чистої.
Куди так біжить, чи не втомлена.
Зовсім ні, тільки трішки, чимало, не варто уваги.
Або любить його, або вперлася.
На краще, на зле і на милість божу.
"Portret kobiecy"
Musi być do wyboru.
Zmieniać się, żeby tylko nic się nie zmieniło.
To łatwe, niemożliwe, trudne, warte próby.
Oczy ma, jeśli trzeba, raz modre, raz szare,
czarne, wesołe, bez powodu pełne łez.
Śpi z nim jak pierwsza z brzegu, jedyna na świecie.
Urodzi mu czworo dzieci, żadnych dzieci, jedno.
Naiwna, ale najlepiej doradzi.
Słaba, ale udźwignie.
Nie ma głowy na karku, to będzie ją miała.
Czyta Jaspersa i pisma kobiece.
Nie wie, po co ta śrubka, i zbuduje most.
Młoda, jak zwykle młoda, ciągle jeszcze młoda.
Trzyma w rękach wróbelka ze złamanym skrzydłem,
własne pieniądze na podróż daleką i długą,
tasak do mięsa, kompres i kieliszek czystej.
Dokąd tak biegnie, czy nie jest zmęczona.
Ależ nie, tylko trochę, bardzo, nic nie szkodzi.
Albo go kocha, albo się uparła.
Na dobre, na niedobre i na litość boską.