Лина Костенко "Крылья"
Зачем крылатым леса и горы?
Ведь им доступны небес просторы.
Им вместо поля дана свобода,
А вместо пары - ширь небосвода.
И в этом, верно, есть птичья правда...
А человеку? Ему что надо?
Хоть по земле мы ходить должны,
Но все же крылья и нам даны.
Но эти крылья - не пух, не перья,
А правда, честность, любовь, доверье.
Кому-то крыльями служит верность,
Кому-то - смелость и дерзновенность.
Кому-то - преданная работа.
Кому-то - искренняя забота.
Кому-то - грёзы, кому-то - песни,
Кому - поэзии дар чудесный.
Мы для полета не рождены,
Но все же крылья и нам даны.
Оригінал
Ліна Костенко "Крила"
А й правда, крилатим ґрунту не треба.
Землі немає, то буде небо.
Немає поля, то буде воля.
Немає пари, то будуть хмари.
В цьому, напевно, правда пташина...
А як же людина? А що ж людина?
Живе на землі. Сама не літає.
А крила має. А крила має!
Вони, ті крила, не з пуху-пір'я,
А з правди, чесноти і довір'я.
У кого - з вірності у коханні.
У кого - з вічного поривання.
У кого - з щирості до роботи.
У кого - з щедрості на турботи.
У кого - з пісні, або з надії,
Або з поезії, або з мрії.
Людина нібито не літає...
А крила має. А крила має!