Originally posted by
ku_bo at
з мороку ночіз мороку ночі із темних очей з кулеметних стволів
тих що нагріються в мить як вогнем спалахнуть
понад землею з окопів стирчать силуети голів
в ранок травневий повітря важке наче ртуть
очі уважні дивляться в небо плавиться горизонт
ще одне сонце пропалює дірку в борті наступного дня
черга стовпів та курганів до сходу в кожному схилі дзот
краплі роси як свяченії води котрими плаче броня