!
затягнуті безвихіддю в молитву
не вдячну, а прохально-вимагальну
у нерушимій вірі в справедливість
яка дбайливо денно й нощно мусить
благоволити їм яко достойним -
тим паче днесь до неї припадають! -
і завмирають вклякнуті в надії
що потриває стан цей аж допоки
надійде час якийсь обітованний
благополуччя всеблаге огорне
отямлюватись доти ( Read more... )
Comments 2
А як би Ви поставились до таких правок (виключно заради ритму, якщо десь порушила сенсову чи образну складову, перепрошую)
що потриває стан цей аж допоки
надійде час якийсь обітованний
благополуччя всеблаге огорне
отямлюватись доти зареклися
отак, затерплі, підібгавши ноги
лежать незрипно, мов в чеканні клізми
Власне, якщо нічого й не порушила, ніхто не може позбавити Вас права, мати мої поради у ду де Вам заманеться:)
Reply
я навіть не чекала... щоб комусь сподобалося...
ваші зауваження слушні.
власне, в початковому варіанті в мене теж було чекання - задля ритму; але мені дуже хотілося очікування... чомусь мені видається, що в чеканні є якась конотація бажаності того, що буде, а в очікуванні - просто свідомість того, що воно буде. себто, його неминучості
але оскільки рядок виходив на 1 стопу довший, я вирішила подовжити іще один... чомусь мені здавалося, що можна сказати як огОрне (канонічний варіант), так і огОрне- діалектне абощо...)
взагалі в моїй уяві слів із подвійним наголосом чомусь виявляється більше, ніж їх є насправді :/
мабуть, треба взяти собі за звичку звіряти вірші з орфографічним словником
вибачайте, що така довга відповідь, і дякую за правки :))
Reply
Leave a comment