!
затягнуті безвихіддю в молитву
не вдячну, а прохально-вимагальну
у нерушимій вірі в справедливість
яка дбайливо денно й нощно мусить
благоволити їм яко достойним -
тим паче днесь до неї припадають! -
і завмирають вклякнуті в надії
що потриває стан цей аж допоки
надійде час якийсь обітованний
благополуччя всеблаге огорне
отямлюватись доти зареклися
отак, затерплі, підібгавши ноги
лежать незрипно, мов в чеканні клізми