Собака бывет кусачей только от жизни собачей (с)
Не вірте дівочим сльозам, адже крокодили теж плачуть..
Сильно мене роздратувала (в поляків є таке миле слово для цього стану - wkurzyła)ситуація, яка мала місце дня вчорашнього. Пише моя добра колєжаночка, хочу мов взяти песика. Ну, діло воно добре і благородне, сказати можна. Взяти цуцика (який може вирости в ваш ріст) в 3-х кімнатну квартиру, на 9 поверсі, і більше того, відмовитися від ранкового ніження в ліжку і вечірніх гулянь з друзями, так як треба приділяти час собаці. Але таке, хоче людина, то хай би мала клопотів на свою голову, чи щастя в вигляді чотирилапого друга.
Звернулася з таким нехитрим питанням в притулок (де власне і побачила фото миловидного білого цуцика, і подумала «Все, оце мій пес»), «Дім Сірка». Думалося, що там з розпростертими обіймами приймуть таке прохання, ще й самі приїдуть і привезуть пса. Щоб забезпечити йому добру долю, дах над головою і харч в шлунку.
Але куди там, не в нашій країні, де першість мають тільки бджолі і махінації. Волонтер заявила, що неперевіреній особі пса на постійно не дадуть (а що, як ти собачий маніяк, катуватимеш бідного пса, а він завиванням мішатиме спокою сусідів, і посиплеться потік скарг до ЖЕКу, і до притулку теж якась відчайдушна бабця прийде, і своїм ціпком вперіщить, кого першого побачить, між очі), бо звідки знати їм, чи їстиме він двічі, а чи тричі, чи вчасно вийде на прогулянку зрання, а що як дощ, а пес без черевиків, і сонце світить в очі, як він спить, чи ще якісь нюанси там назвала. Мов, хочете, беріть собі собачку, тримайте тиждень, потім заберемо. Ще й будьте вдячні за таку милість, можете піти до ветеринара, купити йому поводок і гумову кістку. А потім з’явиться хазяїн недолугий, що пса згубив, й шукати не спішить.
А далі, ми ж стояти осторонь не можемо, ну така вже українська натура. Вирішили розпочати дебати, під фото собаки, якого нібито і віддають у добрі руки, але критерії до власника рук хоч відбавляй. І чесних коментаторів, які всього то висловлювали свою думку, зразу ж в бан, як не знайшлося що відповісти. Звісно, простіше всього так закрити рота, коли глас народу істину глаголить. Хоча, не кожному така правда пасує. Бо то ж не віддають пса, мовляв, чого ж дворнягу не берете. Яка вам, шановні, різниця??? Віддаєте пса, чи того, чи іншого. Беруть - давайте грамоту і добрі настанови, і хай собі б ішов в широкий путь.
І словом, до висновку ми дійшли такого, що під благими намірами таїться крива доріжка. Так, я вважаю, що помилкою є те, що стерилізованих і озлоблених собак випускають на волю (не знайшлося підходящих добрих рук), і в темному куточку така тварина радо скочить тобі на спину, і щастя буде, як цілий від неї вирвешся. Притулок, певно ж, як і столиця, не резиновий. Куди ж дівати тих, кого не прийняли в лоно сім’ї, з будкою і повною мискою? В такої собаки в животі не «співає сосиска» (як в дитячій пісенці). І не кримінал, щоб на виручені на «спасіння» гроші (а з миру по нитці, то вже всім по сорочці буде, а бідному ще й на машину) можна б делікатно усипити - і ноу проблемс. І заховайте свою гуманність як найдалі, що собак вам шкода. Вмирають щодня люди, які теж не відмовилися б від допомоги, але ж історія про кота, який три дні не їв куда зворушливіша, правда?
І можете кинути за мою правду в мене камінь, але хто зна, чи не тримаю я за пазухою лом.
Сильно мене роздратувала (в поляків є таке миле слово для цього стану - wkurzyła)ситуація, яка мала місце дня вчорашнього. Пише моя добра колєжаночка, хочу мов взяти песика. Ну, діло воно добре і благородне, сказати можна. Взяти цуцика (який може вирости в ваш ріст) в 3-х кімнатну квартиру, на 9 поверсі, і більше того, відмовитися від ранкового ніження в ліжку і вечірніх гулянь з друзями, так як треба приділяти час собаці. Але таке, хоче людина, то хай би мала клопотів на свою голову, чи щастя в вигляді чотирилапого друга.
Звернулася з таким нехитрим питанням в притулок (де власне і побачила фото миловидного білого цуцика, і подумала «Все, оце мій пес»), «Дім Сірка». Думалося, що там з розпростертими обіймами приймуть таке прохання, ще й самі приїдуть і привезуть пса. Щоб забезпечити йому добру долю, дах над головою і харч в шлунку.
Але куди там, не в нашій країні, де першість мають тільки бджолі і махінації. Волонтер заявила, що неперевіреній особі пса на постійно не дадуть (а що, як ти собачий маніяк, катуватимеш бідного пса, а він завиванням мішатиме спокою сусідів, і посиплеться потік скарг до ЖЕКу, і до притулку теж якась відчайдушна бабця прийде, і своїм ціпком вперіщить, кого першого побачить, між очі), бо звідки знати їм, чи їстиме він двічі, а чи тричі, чи вчасно вийде на прогулянку зрання, а що як дощ, а пес без черевиків, і сонце світить в очі, як він спить, чи ще якісь нюанси там назвала. Мов, хочете, беріть собі собачку, тримайте тиждень, потім заберемо. Ще й будьте вдячні за таку милість, можете піти до ветеринара, купити йому поводок і гумову кістку. А потім з’явиться хазяїн недолугий, що пса згубив, й шукати не спішить.
А далі, ми ж стояти осторонь не можемо, ну така вже українська натура. Вирішили розпочати дебати, під фото собаки, якого нібито і віддають у добрі руки, але критерії до власника рук хоч відбавляй. І чесних коментаторів, які всього то висловлювали свою думку, зразу ж в бан, як не знайшлося що відповісти. Звісно, простіше всього так закрити рота, коли глас народу істину глаголить. Хоча, не кожному така правда пасує. Бо то ж не віддають пса, мовляв, чого ж дворнягу не берете. Яка вам, шановні, різниця??? Віддаєте пса, чи того, чи іншого. Беруть - давайте грамоту і добрі настанови, і хай собі б ішов в широкий путь.
І словом, до висновку ми дійшли такого, що під благими намірами таїться крива доріжка. Так, я вважаю, що помилкою є те, що стерилізованих і озлоблених собак випускають на волю (не знайшлося підходящих добрих рук), і в темному куточку така тварина радо скочить тобі на спину, і щастя буде, як цілий від неї вирвешся. Притулок, певно ж, як і столиця, не резиновий. Куди ж дівати тих, кого не прийняли в лоно сім’ї, з будкою і повною мискою? В такої собаки в животі не «співає сосиска» (як в дитячій пісенці). І не кримінал, щоб на виручені на «спасіння» гроші (а з миру по нитці, то вже всім по сорочці буде, а бідному ще й на машину) можна б делікатно усипити - і ноу проблемс. І заховайте свою гуманність як найдалі, що собак вам шкода. Вмирають щодня люди, які теж не відмовилися б від допомоги, але ж історія про кота, який три дні не їв куда зворушливіша, правда?
І можете кинути за мою правду в мене камінь, але хто зна, чи не тримаю я за пазухою лом.