Івано-Франківський вокзал
Попередній пост про колію Івано-Франківськ-Рахів викликала зацікавлення у читачів, тому продовжую залізничну тему обіцяним постом про вокзал та оточуючі споруди. Тим більше, саме ця пам'ятка є найвідвідуванішою туристами в Івано-Франківську.
Через Станиславів залізниця була прокладена у 1866 р. при побудові лінії Львів-Ходорів-Станиславів-Чернівці (у 1869 р. продовжена до міста Ясс у Румунії). Ця залізниця є другою в Галичині після лінії Перемишль-Львів, яка була збудована в 1861 р. А на території сучасної України лінія Львів-Чернівці - є третьою за давністю. Крім залізниці Перемишль-Львів старша від неї лише дорога Одеса-Балта, збудована у 1865 р. Пізніше від Станиславова залізничними станціями стали навіть Харків (1869 р.) і Київ (1870
р.).
Одночасно з будівництвом лінії Львів - Чернівці розбудовувалася й інфраструктура. На кожній станції будувалися вокзали. Великий вокзал був зведений і в нашому місті у 1866 р. Таблицю з датою „1866" можна побачити практично на всіх опорах перонного навісу, що є зразком художнього литва.
ВОКЗАЛ ДО РЕКОСТРУКЦІЇ
Будинок був зведений у стилі Rundbogen, який представляв собою саме австрійсько-німецьку архітектурну школу. Приміщення вокзалу характеризувалося симетричністю форм, з домінуванням центральної лінії та було декороване фризом на аркадах. Так зазначає дослідниця архітектури Івано-Франківська Австрійського періоду Жанна Комар. В путівнику «Архітектурна та мистецька спадщина Івано-Франківська» знаходимо доповнення: «В будівництві були використані елементи мавританського стилю - напівциркульні вузькі вікна, гранчасті колони із завершеннями тюрбанів. Такі форми донині зберіг вокзал у Коломиї». Отже, можна чітко вказати, що як часто буває - використовувалися різні стилі для покращення зовнішнього виду споруди.
1 вересня 1866 року потяг з декількома сотнями страшенно заінтригованих галичан виїхав зі Львова до Чернівців. Він пройшов через 9 станцій. Всюди вітали його місцеві мешканці. «Жива льокомотива» - яке видовище! В Станіславі поїзд стояв 47 хвилин. Дирекція залізниці влаштувала панству правдиве свято. Гостей частували сніданком. Дванадцять годин, дванадцять незабутніх годин прямував цей потяг зі Львова до Чернівців. Перший пасажирський потяг в історії цього міста.Перебудова Станіславівського вокзалу та інших вокзалів Галичини була зумовлена збільшенням пасажиропотоку і необхідності забезпечення кращого обслуговування людей. Саме тому, в першу чергу, був збільшений центральний вестиюль, змінені у формі зали очікування а сама споруда під впливом, знову ж таки домінуючої на той час в сфері вокзалобудівництва віденської школи набула рис моденізованого ренесансу.
Тоді ж (1866 р.) були засновані майстерні, що поклали початок машинобудуванню в нашому місті і швидко зростали із розгалуженням мережі залізниць. Згодом майстерні стали паровозоремонтним заводом (нині - локомотиво-ремонтний).
Залізничному вокзалу судилося ввійти в історію електрифікації міста як першій споруді, освітленій електричними лампами, що спалахнули тут 13 січня 1897 р. Робота провела відома німецька фірма „Сіменс і Гальке"; було впроваджено освітлення вокзалу, станційних будинків, привокзальних території, майстерень.
Він же після реконструкції
У 1904 р. місцева дирекція залізниць знову звернулась до міністерства з питанням про розширення вокзалу. З Відня сюди був направлений старший радник міністерства будівництва колій Ернест Баудіш.
Перебудова Станиславівського вокзалу та інших вокзалів Галичини була зумовлена збільшенням пасажиропотоку і необхідності забезпечення кращого обслуговування людей. Саме тому, в першу чергу, був збільшений центральний вестибюль, змінені у формі зали очікування а сама споруда під впливом, знову ж таки домінуючої на той час в сфері вокзалобудівництва віденської школи набула рис модернізованого ренесансу.
Одночасно з вокзалом поруч з ним споруджувався будинок залізничної пошти, який наприкінці 1905 р. був зданий -цегляний, двоповерховий, прямокутний в плані, вирішений в єдиному архітектурному стилі з вокзалом. Роботи з перебудови вокзалу розпочалися навесні 1906 р. і завершилося у 1908 р. Вестибюль має 20 м висоти, в основі - 20,5 х 14,3 м. Тут головний вхід і каси пасажирські та багажні. Правим коридором добираємось до залу очікування І і II класів (10,5 х 17,8 м) і ресторану, лівим - до ресторану III класу і залу очікування. Довжина фасаду - 200 м. Стиль - модернізований ренесанс без прикрих для ока сецесійних викрутасів".
А це вже радянський час
До нашого часу вигляд будинків майже не змінився. Споруда є цегляною, двоповерховою (частково триповерховою), в стилі неоренесансу, в плані має форму, що наближається до сильно витягненого прямокутника. Архітектурним акцентом споруди є великий купол із ліхтарем, що проглядається з різних точок міста. В перші десятиліття після побудови над ліхтарем підносилася скульптура крилатої богині (втрачена).
І сучасність. Щасливої дороги!
Адреса: пл. Привокзальна, 8