Вишиття з діамантом
Коли починали писалися ці рядки, всю країну стрясало від звісток про перших чотирьох загиблих і катованих... Так хотілося захистити кожного! Тепер ідеться про Небесну Сотню... Нехай це буде присвячено вам, хороші наші хлопчики, українські люди! Якою ж пустою і марною тепер видається усяка метушня порівняно з тим, що ви зробили і що віддали за нас усіх!
***
Тіло людини - із білої глини,
Шкіра людини - з м'яких оксамитів.
В центрі грудей - діамант неподільний,
Що найтвердіший у цілому світі.
Ласі мисливці по ті діаманти,
Рук не тягніть своїх необережних,
Бо Богородиця Діва Оранта
Ткала для кожного тіла мережку
З вен, капілярів, судинок шовкових,
Крові вшивала рубінові краплі,
На діамант накладала покрови,
Щоби до рук нетямущих не втрапив.
Хто викрадатиме краплі рубіна,
Хто її плетиво ніжне порушить,
Сам заплететься в липку павутину,
Що не відпустить і тіло, і душу:
Та павутина веде круговертю
Глибше у землю і далі в розпуку.
Буде по колу ходити до смерті,
Потім отак підуть діти і внуки.
Будуть ступати - і ступлять в пустоти,
Руку тягтимуть - не зможуть впіймати,
Будуть тікати з масної ніщоти,
Та павутина затвердне у ґрати.
Будуть питати: "За що нам ця кара?
Чим завинили, чому ми тут в'язні?
Хто нас заплів у цю долю чи карму,
Хто розплете ці вузли нерозв'язні?",
Доки надійде Володар Каміння,
Руку простягне крізь плетива рвані
І діамант відшліфований вийме,
Що об вузли обточив свої грані.
