Дід мій Йосип, царство йому небесне, по-вуличному Юзьо Столяр, не вирізнявся сумирною вдачею, скоріше навпаки. Він завжди був готовий прийти сусідам на поміч в скрутну хвилину, однак був завжди готовий і полаятись за спірну грушку, чужі кури на городі чи корову в буряках. Одного року в обливаний понеділок, наш сусід Ромко Бальон підстеріг діда коли
(
Read more... )